Чесно кажучи, спочатку я думала, що книга про вивчення мов і переклад буде доволі нудною — суцільна академічна рутина. Але "Вавилон" приємно мене здивував. Авторка зуміла подати мовознавство, як щось живе, важливе й навіть небезпечне. Це не просто історія про університетське життя в Оксфорді, а глибока розповідь про владу мови, колоніалізм і особисту ідентичність. Особливо вразили історії персонажів — кожен мав свою глибину, біль та боротьбу. Їхні стосунки, вибори і внутрішні конфлікти додали книзі емоційної насиченості. Загалом, "Вавилон" виявився значно динамічнішим і цікавішим, ніж я очікувала — читається легко, але залишає багато думок після завершення і небажання прощатися з цією історією.