Бакмана треба любити і розуміти, тоді ця книжка розібʼє вас і збере по шматочках знову.

Абсолютно розумію чому деяким читачам здається, що автор намагається вижимати драму на пустому місці, але не можу перестати любити цю книжку:)
Я одночасно ненавиджу і обожнюю більшість персонажів історії. Не розумію чому вони вчиняють так, а не інакше. Чому просто не поговорять, чому не звернуть увагу на ближнього, чому не попросять допомоги або ж не запропонують її? А тоді усвідомлюю, що так і вчиняють люди. Саме так ми поводимося, допоки труднощі життя не накриють нас лавиною удушливого снігу. Тоді постане лише одне питання: чи встигнете ви покликати на допомогу і чи прибуде вона до повного погребіння у власному горі.

Обовʼязково спробуйте почитати Бакмана, можливо ви відчуваєте світ так само і знайдете нового улюбленого автора:)