Книжка включає есеї відомих канадських мистецтвознавиць д-ра Секвої Міллер (про кераміку) та Сари Мілрой (про живопис та родинну історію). А також поетичні роздуми Дженіс Кулик-Кіфер.
Наталкa Гусар включила до книжки всі керамічні праці з 1977 року, які збереглися, і які були представлені на виставці «Золота форма», а також її останню за часом картину «Втрачаю маму» (2019–2023). У цій книжці багато роздумів-творів Наталки про любов і втрати, про рідне й набуте, про землю батьків і свою Україну.
Наталка Гусар про назву: «Коли я розповідала мамі про своє навіжене життя, вона здіймала брови і зачудовано хитала головою: «Мокре горить!» Так кажуть про неробу: «Працює, як мокре горить». Але в маминих устах ці слова означали геть інше – те, що буває, коли кидають виклик неможливому. Вогонь і вода; глина і фарба. «Мокре – горить!»
