Христина Козловська

Яке воно насправді, життя інших? Можливо, саме література дає нам можливість пізнати його, зазирнути і побачити, як воно там насправді. Але як часто залишається просто додумувати - і в книжці, і в житті оточуючих.

"Інше життя" - збірка алегоричних оповідань. Сюжетами і загальним настроєм мені вони пасують до визначення "магічний реалізм". Тут саме той випадок, коли коротка історія, нарис, спонукає до довгих роздумів. І неважливо, героїня буде бабусею чи маленькою дівчинкою - всі зможуть чогось навчити. Питання чи вдасться нам щось зробити з цією життєвою наукою?

"Баба Кароля" коротко розкриває нам долю старшої жінки, до якої занадто часто приходило горе. Як вона змогла це пережити? Як трагедії змінюють характер людини? І що робити тоді рідним?

Історія про "легшу за повітря" Аліну може здатися аж занадто прозорою метафорою. Але написане оповідання так влучно, що зачіпає за живе. Скількох талановитих людей з усіх сил "приземляють", і, головне - рідні люди. Люди, які мали б підтримувати, зраджують довіру, виправдовуючись благими намірами.

"Мара" то вже геть здалася сатирою на ставлення деяких чоловіків до жінок і стосунків. Алегорія на переслідування, і неможливість відрізнити реальність від ілюзії. Може, це притаманне багатьом людям?

Чудесне фантастичне оповідання "Сніг". Про майбутнє, де снігу не бачили багато років. Про взаємодію з людьми з протезами. Про клімат, віру і любов.

"Незнайомка" передала мені настрою психологічного трилера, зачепивши почуття тривожної матері. Відсутність впевненості, що з дитиною все добре, сумнівів у власній адекватності і шок переплітаються у короткому оповіданні. Мені б дуже хотілося продовження.

"Пампушок" це теж про любов. Про довіру дитини, про самотність. Про те, як ми робимо вибір, який мусимо, хоч і впевнені, що будемо шкодувати.

Любов пронизує всю збірку, і любов ця різна. Вона може оберігати і зігрівати, а може душити і ранити.
Але вона мусить бути, бо таке життя.

Вишукане естетичне і концептуальне видання. 9 авторок поділились власним досвідом особливих 9-ти місяців.

Мені особливо запала назва. ПРИ НАДІЇ. Це дуже гарна фраза, можливо, вже й архаїчна. Але яка ж глибина її суті...

Історії дуже різні, що рятує від одноманітності. Тим то й цікаво читати.

Фірмовий стиль Ірени Карпи, де гумор змагається з жорстокою і водночас насиченою реалістичністю досвіду. Власне її розповідь одна із найяскравіших.

Зворушливою є Маріанна Кіяновська.

Деякі менш динамічні, проте щирість та емоційність підкупляють. Особливо, коли читач вже сам не раз (двічі, якщо мова про мене) пережив вагітність. Бо навіть не надто художньо змальовані досвіди таки відгукуються в такому читачеві.

Не всі розповіді сильні, щоб справити враження wow. Не всі авторки мені відомі. Але у кожної з них зустріла якщо не трепет чи покірність перед таким особливим станом як вагітність, то бодай автентичні рефлексії про любов, життя, сенси і цінності.

Адже вагітність - це саме той стан, що спонукає до роздумів про життя. Бо ти стоїш свідком і навіть співучасником його зародження. І не думати, не намагатися медитувати про це неможливо!

Надзвичайно красиве оформлення, колажі, верстка, обкладинка, папір, шрифти....

Але місцями в деяких розповідях хотілося таки глибшого рівня. Або просто глибших авторок.

Невелика збірка оповідань з глибокими сенсами підійде для читачів, які не дуже часто читають збірки. У книзі чотири твори, усі мають фантастичну складову, що накладається на реальне життя героїв, різко його змінюючи. Накраще чи ні - отут уже вирішувати вам.

Оповідання, яке дало назву збірці, "Останні дні", розповідає про немолодого чоловіка, який страждає від невиліковної хвороби. Описане від першої особи, воно гарно передає емоції слабкої і самотньої людини. Та коли герою випадає шанс заробити трохи грошей для доньки, він заради цього вирушає у далеке північне місто. І там його чекає великий сюрприз.
Трохи магічного реалізму з реалістичною історією про знищення корінного народу (хіба є мало такого було у людській історії) - і маємо надзвичайний досвід про життя і смерть. На дуже незвичайній території.

Наступна історія, "За умовами договору" - просто надзвичайно актуальна дуже багатьом людям. Тому ще більше співчуття викликали до себе герої, хоч і хотілося їх стукнути чуть-чуть, бо як можна на таке погодитися.
Він і вона. Чудова молода пара, лиш є одна проблема - нема свого житла. З батьками жити не хочеться, знімати теж. І дитину хочеться. Аж раптом фантастична пропозиція від рієлтора. Все виглядає так привабливо, чому б не спробувати?
Коли "мій дім - моя фортеця" набуває нового значення, а найцінніше, що у тебе є - твоя родина і покликання.

"Вигідна пропозиція". Якщо б хто колись запропонував забрати ваш біль і перетворити вашу негативну енергію на щось інше, ви б погодилися? Росана погодилася. Але за це довелося заплатити. Доволі прямолінійне оповідання про важливу роль різних емоцій, і вміння їх переживати самостійно.

"Угода про нерозголошення" знову порушує вічну тему. Ви хотіли б знати, чи є життя після смерті? Що там, за межею? Ця тема турбувала людей завжди, і знайшла своє відображення у філософії, мистецтві науці. Але ніхто не знає правди. Аж раптом стається прорив, та інформація доступна не кожному. Лише літні люди або невиліковно хворі дізнаються правду, та мають підписати угоду про нерозголошення. Матвій має намір це змінити...

Перед вами - антиутопія. Суспільство створило свої правила: захисні костюми, рукавички, маски. Регулюється не лише зовнішній вигляд, а й сімейне життя, виховання дітей, робота і мистецтво. Останнє вважається зайвим і безглуздим.

Але не всі хочуть жити за такими правилами, і група людей приймає важливе рішення. Та суспільство не дозволить нікому жити не за правилами...

Головний герой - журналіст Оріан, який не надто вдоволений своїм життям. Але щось зробити, щоб його змінити?

А от Беата готова порушувати правило. Чи не трагедія в особистому житті посилює її сміливість? А може, вона завжди така була...

Читач знайомиться з головними поняттями цього суспільства, і вони можуть здивувати. Тут нема відверто шокуючих правил, але дізнаватися про облаштування цього суспільства цікаво. І іноді виникає підозра, що це гіперболізована пародія на сучасне життя. Сподіваюся, до цього не дійдемо.