Христина Козловська

Збірка оповідань з глибоким змістом.
"Останні дні" розповідає про чоловіка, який хворіє на рак кісток. Він давно самотній, з дружиною розлучений, а донька перестала з ним спілкуватися. Що він залишить донці, після себе? Зустрічі в житті випадкові чи ні!? Коли випадає нагода заробити гроші, пропозиція від незнайомої людини у черзі до лікаря, він вирішує їхати в північне місто, не зважаючи на хворобу, щоб заробити гроші для доньки. Приїхавши туди, йому треба обрати смерть чи життя?

"За умовами договору" піднімається актуальне питання житла для молодих пар. Але як на такі умови можна погодитися? Але герої погодилися і чи вистачить у них терпіння жити на таких умовах?! Скільки треба терпіння це терпіти і чи можна щось змінити?!

"Вигідна пропозиція" мрія мабуть кожної людини позбутися болю. Але коли людина отримає те що хотіла, чи зможе вона далі жити щасливо без якихось різних емоцій?! І чи не пошкодує героїня про свій вибір?! І до чого це призведе?!

"Угода про нерозголошення" вічне питання людей, чи є життя після смерті? Ця тема завжди актуальна, але чи може хтось при житті дізнатися правду і потім нею поділитися?! Чи вдасться Матвій про це дізнатися?

Книга, яка мене шокувала. Я точно не хочу жити в "ідеальному світі", він мене лякає і не дай Бог такого життя моєму майбутнєму поколінню.

Книга про "ідеальний світ" і наш такий не ідеальний, але з мріями, вибором, розвитком та емоціями.

Суспільство живе по правилах : маски, захисні костюми, рукавички. Немає кохання та цінності сім'ї. Вони просто підбирають по списку партнера, щоб підійшов, більшість взагалі не хочуть дітей, або народжують їх в 50 років.

"....одна з найпідступніших хвороб минулого - гормональна залежність, яку називали коханням."

"Батьківство — це, звісно, не найкраще, що може бути, але подумай про переваги, які воно дає: зменшення податків, покращення умов соцпакета, збільшення щорічної відпустки, батьківські кредити. Тим паче, в нас Існують садки та школи, тож усе, що тобі треба буде робити — це забирати дитину на ніч додому."

"Є якась терапія, але ефект від неї сумнівний; єдиний спосіб для таких людей знову щось відчути — прийняти емодопінг, який, як на мене, є найстрашнішим наркотиком. Він призводить до звикання. В разі припинення прийому емодопінгу в людині вже не залишається нічого людського, крім агресії."

Але не всі хочуть жити за такими правилами, і є група людей, які йдуть жити в гори, в ліса. Та чи суспільство дозволить комусь жити не за правилами?!?!

Потрапивши до "дикунів" чи змінить своє ставлення та життя головний герой Оріан? Беата, яка любить доторки, чи є у неї шанс допомогти "дикунам"? Щоб дізнатися відповідь на ці та інші питання обов'язково рекомендую прочитати цю книгу.

Книга про життя та любов, любов буває різною. Книга містить шість оповідань, які наштовхують на роздуми.

"Баба Кароля" коротко розповідає про долю бабусі. Бабуся, яка нікого не любить, або любить тільки свою корову. Скільки на її долю приходилося пережити горя? Як вона це змогла пережити?
Внук думає над тим, що ж так зближує його з бабою. "Думав над цим питанням і закреслив усі можливі варіанти, крім того, де йшлося про нелюбов до людей. Любов зближує людей — зближує їх і не любов. Не те щоб я ненавидів когось, ні — просто не хочу їх, більше не хочу."

"Легша за повітря" про дівчину Аліну, яка була дуже легка, просто літала в повітрі. Їй це подобалося, але не її батькам. Вони були цим незадоволені, вони були розчаровані, вони засуджували за це свою доньку. Одного дня вони вирішили цю проблему купивши їй дуже важкі та незручні черевики, в яких нереально було пересуватися. Коханий Борис теж її не зрозумів, і вона вирішила сама стати вільною.

"Мара" це про ставлення деяких чоловіків до жінок і до стосунків. Колись він був батьком, але так і не знає як поводитися з дітьми?! Може це не тільки буває в героя, а і в багатьох людей?

"Сніг" антиутопічне оповідання, де снігу не бачили багато років. Також про клімат та новітні технології. Про любов та взаємодію Аксель до дівчини Солані, яка мала протези.

"Незнайомка" розповідь про тривожність материнства. Коли виховання та материнські дії можуть сприяти на дитину, коли на вчинки дитини діють інші фактори. Коли немає впевненості, що з дитиною все добре. Чи може то з матір'ю щось не так?!

"Пампушок" найбільше мене вразив, тому що я дуже люблю собак. Насамперед тут йдеться про довіру Софійки та любов до собаки Пампушка. Також тут ще про вибір, який роблять батьки які впевнені, що все роблять на краще.
Про дорослих Софійчини роздуми : " ...які ж вони наївні, думають, що з усього має бути якась користь, навіть у любові шукають її, але любов не така, вона не дає користі, любов дає щастя."
Шкода Пампушка, що хтось вирішує його долю.

Яке воно насправді, життя інших? Можливо, саме література дає нам можливість пізнати його, зазирнути і побачити, як воно там насправді. Але як часто залишається просто додумувати - і в книжці, і в житті оточуючих.

"Інше життя" - збірка алегоричних оповідань. Сюжетами і загальним настроєм мені вони пасують до визначення "магічний реалізм". Тут саме той випадок, коли коротка історія, нарис, спонукає до довгих роздумів. І неважливо, героїня буде бабусею чи маленькою дівчинкою - всі зможуть чогось навчити. Питання чи вдасться нам щось зробити з цією життєвою наукою?

"Баба Кароля" коротко розкриває нам долю старшої жінки, до якої занадто часто приходило горе. Як вона змогла це пережити? Як трагедії змінюють характер людини? І що робити тоді рідним?

Історія про "легшу за повітря" Аліну може здатися аж занадто прозорою метафорою. Але написане оповідання так влучно, що зачіпає за живе. Скількох талановитих людей з усіх сил "приземляють", і, головне - рідні люди. Люди, які мали б підтримувати, зраджують довіру, виправдовуючись благими намірами.

"Мара" то вже геть здалася сатирою на ставлення деяких чоловіків до жінок і стосунків. Алегорія на переслідування, і неможливість відрізнити реальність від ілюзії. Може, це притаманне багатьом людям?

Чудесне фантастичне оповідання "Сніг". Про майбутнє, де снігу не бачили багато років. Про взаємодію з людьми з протезами. Про клімат, віру і любов.

"Незнайомка" передала мені настрою психологічного трилера, зачепивши почуття тривожної матері. Відсутність впевненості, що з дитиною все добре, сумнівів у власній адекватності і шок переплітаються у короткому оповіданні. Мені б дуже хотілося продовження.

"Пампушок" це теж про любов. Про довіру дитини, про самотність. Про те, як ми робимо вибір, який мусимо, хоч і впевнені, що будемо шкодувати.

Любов пронизує всю збірку, і любов ця різна. Вона може оберігати і зігрівати, а може душити і ранити.
Але вона мусить бути, бо таке життя.

Вишукане естетичне і концептуальне видання. 9 авторок поділились власним досвідом особливих 9-ти місяців.

Мені особливо запала назва. ПРИ НАДІЇ. Це дуже гарна фраза, можливо, вже й архаїчна. Але яка ж глибина її суті...

Історії дуже різні, що рятує від одноманітності. Тим то й цікаво читати.

Фірмовий стиль Ірени Карпи, де гумор змагається з жорстокою і водночас насиченою реалістичністю досвіду. Власне її розповідь одна із найяскравіших.

Зворушливою є Маріанна Кіяновська.

Деякі менш динамічні, проте щирість та емоційність підкупляють. Особливо, коли читач вже сам не раз (двічі, якщо мова про мене) пережив вагітність. Бо навіть не надто художньо змальовані досвіди таки відгукуються в такому читачеві.

Не всі розповіді сильні, щоб справити враження wow. Не всі авторки мені відомі. Але у кожної з них зустріла якщо не трепет чи покірність перед таким особливим станом як вагітність, то бодай автентичні рефлексії про любов, життя, сенси і цінності.

Адже вагітність - це саме той стан, що спонукає до роздумів про життя. Бо ти стоїш свідком і навіть співучасником його зародження. І не думати, не намагатися медитувати про це неможливо!

Надзвичайно красиве оформлення, колажі, верстка, обкладинка, папір, шрифти....

Але місцями в деяких розповідях хотілося таки глибшого рівня. Або просто глибших авторок.

Невелика збірка оповідань з глибокими сенсами підійде для читачів, які не дуже часто читають збірки. У книзі чотири твори, усі мають фантастичну складову, що накладається на реальне життя героїв, різко його змінюючи. Накраще чи ні - отут уже вирішувати вам.

Оповідання, яке дало назву збірці, "Останні дні", розповідає про немолодого чоловіка, який страждає від невиліковної хвороби. Описане від першої особи, воно гарно передає емоції слабкої і самотньої людини. Та коли герою випадає шанс заробити трохи грошей для доньки, він заради цього вирушає у далеке північне місто. І там його чекає великий сюрприз.
Трохи магічного реалізму з реалістичною історією про знищення корінного народу (хіба є мало такого було у людській історії) - і маємо надзвичайний досвід про життя і смерть. На дуже незвичайній території.

Наступна історія, "За умовами договору" - просто надзвичайно актуальна дуже багатьом людям. Тому ще більше співчуття викликали до себе герої, хоч і хотілося їх стукнути чуть-чуть, бо як можна на таке погодитися.
Він і вона. Чудова молода пара, лиш є одна проблема - нема свого житла. З батьками жити не хочеться, знімати теж. І дитину хочеться. Аж раптом фантастична пропозиція від рієлтора. Все виглядає так привабливо, чому б не спробувати?
Коли "мій дім - моя фортеця" набуває нового значення, а найцінніше, що у тебе є - твоя родина і покликання.

"Вигідна пропозиція". Якщо б хто колись запропонував забрати ваш біль і перетворити вашу негативну енергію на щось інше, ви б погодилися? Росана погодилася. Але за це довелося заплатити. Доволі прямолінійне оповідання про важливу роль різних емоцій, і вміння їх переживати самостійно.

"Угода про нерозголошення" знову порушує вічну тему. Ви хотіли б знати, чи є життя після смерті? Що там, за межею? Ця тема турбувала людей завжди, і знайшла своє відображення у філософії, мистецтві науці. Але ніхто не знає правди. Аж раптом стається прорив, та інформація доступна не кожному. Лише літні люди або невиліковно хворі дізнаються правду, та мають підписати угоду про нерозголошення. Матвій має намір це змінити...

Перед вами - антиутопія. Суспільство створило свої правила: захисні костюми, рукавички, маски. Регулюється не лише зовнішній вигляд, а й сімейне життя, виховання дітей, робота і мистецтво. Останнє вважається зайвим і безглуздим.

Але не всі хочуть жити за такими правилами, і група людей приймає важливе рішення. Та суспільство не дозволить нікому жити не за правилами...

Головний герой - журналіст Оріан, який не надто вдоволений своїм життям. Але щось зробити, щоб його змінити?

А от Беата готова порушувати правило. Чи не трагедія в особистому житті посилює її сміливість? А може, вона завжди така була...

Читач знайомиться з головними поняттями цього суспільства, і вони можуть здивувати. Тут нема відверто шокуючих правил, але дізнаватися про облаштування цього суспільства цікаво. І іноді виникає підозра, що це гіперболізована пародія на сучасне життя. Сподіваюся, до цього не дійдемо.