Сіжань Джей Джао

Купила книгу лише через те, що автор підтримують Україну. Але анотація все ж зацікавила, і я не відкладала роман надовго.

Загалом, мені було цікаво. Якщо не сприймати цю книгу надто серйозно, то можна весело провести час за її читанням. Події динамічні, за взаємодією персонажів приємно спостерігати, є велетенські роботи (для тих, хто любить), і трішки симбіозу "магії" та технологій — загалом, все як я люблю.

Головна героїня не розвивається протягом роману. Як вона ненавиділа все навколо на початку, так і продовжує до кінця книги. Ніяких висновків вона не робить, а якщо й робить, то певна подія відштовхує її назад. В цілому, я не маю нічого проти таких "rage" персонажів — такий собі Ерен Йегер місцевого розливу.

Проте проблема в тому, що зазвичай її ненависть спрямована не туди. Роман позиціонує себе як феміністичний. Проте від головної героїні немає нічого, крім зневаги до жінок, що її оточують. Вона марить ідеєю порятунку гіпотетичних дівчат, але сповнена ненавистю до всіх жінок, що були на її шляху. Трішки емпатії їй не завадило б.

І ці постійні монологи, переливання з пустого в порожнє. Ми зрозуміли, як ти всіх ненавидиш. Ми зрозуміли, що ти феміністка. Не треба повторювати це 10 разів. Зазвичай я просто пропускала черговий такий монолог, бо він ніяк не відкривав персонажа з нової сторони.

Приємною несподіванкою стали поліаморні стосунки. Заради цього і продовжувала читати, бо це щось нове для мене.

Є і недоліки:

- Я не розумію, як взагалі головна героїня могла сформуватися з феміністичними поглядами у такому середовищі. Усі жінки навколо неї спокійно сприймають своє становище.
- Головній героїні все сходило з рук. Усе, що вона задумала, або вдавалося виконати, або обставини складалися так, що вона отримувала те, що хотіла.
- Її "хлопці" занадто ідеальні. Вони ніколи їй ні в чому не дорікали, не ставили зайвих питань. Вона кілька разів ображала обох, але вони просто це сприймали. Хотілося хоча б якогось непорозуміння або сварки.

Я збрешу, якщо скажу, що не сподобалося. Книга мене чимось зачепила, а для мене це головний критерій. Тому чекаю продовження, щоб завершити цю дилогію.

«Не кожен, хто наділений владою, діє з думкою про загальне благо».

Я завжди була скептична до меха-фентезі, але після перегляду аніме «86» подумала, що варто ще щось таке спробувати. Вибір впав на «Залізну вдову», в якій я всеодно не була впевнена. Відкривши книгу й прочитавши буквально сторінок 20, я розумію, що це не просто краща книга року буде... це буде САМА НАЙКРАЩА КНИГА 2024 року! Чесно вам скажу, я просто в шоці від сюжету: усе настільки непередбачувано, що аж серце крається. А які там персонажі... ну прям вкуснятіна, бо тут нема однозначних героїв, навіть та ГГ далеко не пухнаста й добра дівчинка; й кожен з них має свої історії, від яких аж сироти на шкірі виступають.

Книга сама по собі, як для мене, красиво написана: оці описи пейзажів, костюмів, хризалід, почуттів персонажів та іншого так заворожують, що відірватися нереально.

Коротше кажучи: я максимально рекомендую цю книгу усім!

Зо дві тисячі років тому хундуни — космічні загарбники — зруйнували усі досягнення людей та змусили розподілитися тим, хто змін ще вижити, на окремі племена. Один з вождів цих племен винайшов спосіб збудувати хризаліди, які у свою чергу допомагають постійно зупиняти навали загарбників. Взагалі хризаліди це не простий бойовий апарат. Такою махіною керували не завдяки керма чи важелів, а завдяки ци — власної життєвої сили пілотів: чоловіка та жінки. Та є ось один нюанс... під час таких керувань з вірогідністю у 99% завжди помирає жінка — пілотеса-конкубіна. Саме так Ву Дзетянь втрачає свою Старшу Сестру. Тепер дівчина прагне холодної помсти, та настільки її прагне, що готова піти до лав армії й умертвити того, хто висмоктав усю ци сестри... і абсолютно всеодно, що це буде коштувати їй життя. Або ж цим вчинком Ву покаже свою велику силу? Й чи не стане вона кісткою у горлі всієї зашкарублої системи суспільства й влади, якій є що приховувати?

⛩️Мої враження⛩️
Чесно, повелась на цю книгу через ідею поліаморних стосунків. Одразу кажу, стосунки лише почали зароджуватися у цій частині, спайсі сцени close door (цнотливий опис).

Головна героїня - це переосмислений образ імператорки Ву - єдиної жінки імператор в історії Китаю, яка розбила традиційні гендерні ролі того часу. В книзі є елементи меха - піджанр наукової фантастики, в якому широко поширені транспортні чи бойові засоби, що зазвичай контролюються пілотом.

Книга дуже динамічна з унікальним світом та непередбачуваними поворотами.

Ву Дзетянь шалена, відчайдушна та люта, і я її можу зрозуміти, бо описане становище жінок у суспільстві, патріархат, приреченість на визначене майбутнє, служіння та нещасна доля та навіть відсутність жіночої солідарності, кого хоч доведе 😅

Авторка дає нам пережити жахливу традицію для дівчат та всі їх наслідки - “ноги лотосу”, під час якої ламають пальці на ногах, тому що стандарти краси того часу говорили, що без цього ти не вийдеш заміж 😤😬

Приреченість героїв та суцільна пропаганда, конкуренція, ненавість, страх, інтриги та маніпуляції - це все присутнє у книзі та має вайб Голодних Ігор. Я навіть уявляла себе в бойовій машині хризаліді 😎
Через постійну боротьбу, герої роблять страшні речі аби вижити і це морально сірі персонажі. Насильство породжує насильство.

Хотілось, аби авторка трохи більше розкрила теплі почуття, які віднайшли в собі зламані долею герої, можливо, це буде у другій книзі.
Мені сподобався Лі Шемінь, бо він грізний Демон ззовні, але неочікувано ніжний всередині.
Так і не зрозуміла, які значення мають татуювання Їджі, мені здалось, це було важливо.

Я гарно провела час з цією книгою.

Шукайте подкаст Мій уявний клуб та 🎧 розширений відгук (Spotify, Apple Podcasts та YouTube)

Ву Дзетянь дівчина.
Вона не має права на свободу, на власну думку, на прив'язаність і дружбу. Вона народжена, щоб догоджати сім'ї, а у подальшому — майбутньому чоловікові. Або пілоту, який витягне її життєву силу у хризаліді — бойовій машині — і залишить мертву оболонку.
Така доля дівчат у світі, що вимальовує автор на основі Китайської імперії.

Та хіба гендер має якусь вагу? Хіба може хтось комусь вказувати ким бути? Хіба правильно, що жінка завжди слабша? І чи це дійсно так?

Книга дуже динамічна, сповнена екшену. Я ніби дивилась фільм, де величезні зооморфні хризаліди борються з ордами інопланетних загарбників. Битви досить детально описані, щоб з легкістю уявляти весь розмах і велич подій.
А між битвами - тонка павутина інтриг, де героїв всіма силами намагаються зробити не більш, ніж слухняним знаряддям.

Герої шикарні. Об'ємні, живі, з потужною харизмою і мораллю. З долями такими, що не кожен подужає, що не залишають читача байдужим. Герої змушують вболівати і розділяти цю історію з собою.

Мене переповнює мстива радість, зла втіха від цієї книги. Авторка так потужно, так майстерно, так аргументовано топче патріархальні наративи у свої історії. Це було до біса шикарно. Це було навіть більше ніж шикарно.

Але фінал — мов крижана вода на голову. Якою б великою ти не стала, завжди є хтось величніший. І тільки друга книга дилогії відповість - хто кого.

Я щиро рекомендую цю неймовірну книгу.

Книга про футуристичний світ, де реальна китайська історія переплітається з елементами меха і фентезі. Головна героїня, Ву Дзетянь, бореться зі стереотипами та системою, що жертвує жінок у ім’я вищих цілей, прагнучи помсти за смерть своєї сестри. Історія розповідає не лише про боротьбу з інопланетними загарбниками, а й боротьбу за рівність та справедливість.

Досить цікаво було спостерігати вплетіння реальних історичних фактів у фантастичний сюжет, деякі моменти дуже вразили мене. Тому початок книги мені дуже сподобався. Далі події дещо збавили темп, головна героїня почала мене дратувати своєю поведінкою і я була впевнена що більше 3 зірок я не поставлю книзі 😁 Наявність поліаморної лінії кохання не зробило книгу романтичною, і під кінець події закрутились з новою силою, я прониклась люттю книги і готова була разом із Ву Дзетянь знищувати всіх і вся 😈

"Я не вірю в кохання. Кохання мене не порятує. Я обираю помсту."

"Спокути не буде. Це не я хибила. Це всі решта"

І саме так мені відчувалась ця книга.

“Чоловіки так прагнуть наших тіл і так бояться нашого духу”
⠀
Ну привіт, ще одне улюблене фентезі (перша частина точно улюблена)❤️
Нічого не очікувала, та ще і починала з побоюваннями, але полюбила всією душею.
⠀
Полюбила цей неперевершений світ, в якому у боротьбі з космічними загарбниками-хундунами протидіють металеві машини хризаліди та всі вони мають форму різних тварин (на початку історії є їхні зображення). Цими хризалідами керують пілоти, але не просто сидять за кермом, вони за допомогою своєї енергії стають самою машиною😱
⠀
Раніше я нічого подібного не зустрічала і тому ледь не здуріла від крутості всього, що там відбувається🤩
⠀
Полюбила я персонажів з їхніми гіркими історіями, травмами та божевільними поглядами на життя.
⠀
Ближче до закінчення мені здалося, що авторка трохи захопилась і нашу героїню Ву Дзетянь нагородила маніакальним бажанням мати максимальну владу, але це ж звичайно нічого не псує🤷🏻‍♀️
⠀
І ще більше полюбила я любовний трикутник між гг. Поліаморія – це ідеальний прийом від авторів (саме для мене), бо «трикутник – це найстабільніша фігура», так зазначила наша Ву Дзетянь.
⠀
Але я вважаю, що без неї хлопцям теж було б нормально)))😏
⠀
Тут підіймається незліченна кількість соціально-психологічних проблем: гендерна дискримінація, сексизм, насилля, збройні конфлікти, політичні інтриги й багато іншого.
⠀
І тут є один звичай, який я зустрічаю вдруге, і який вщент розбиває моє серце: навмисно понівечені жіночі ступні – це жах просто😭
⠀
Фінал вражає своєю непередбачуваністю. Я і поплакала, і майже почала ненавидіти авторку за те, що вона наробила з улюбленим персонажем! Але я і розізлитися не встигла, бо трапився новий сюжетний поворот і тепер я мрію про продовження.
⠀
В найкращі року! Раджу ✨

🌸 «Залізна вдова» - це стім-панк, заснований на китайській культурі. Прообразом Ву Дзетянь є китайська імператриця Ву - вона була єдиною жінкою за всю чотирьохтисячолітню історію Китаю, яка обійняла найвищий титул.

🌸 Червоною ниткою в історії прописана тема фемінізму і боротьби за права жінок, яких використовують як розхідний матеріал у боротьбі з загарбниками.

«Чоловіки так прагнуть наших тіл і так бояться нашого духу».

Гг уособлює собою соціальну нерівність та жорстокі закони краси в Китаї. Дзетянь є образом жіночої сили та гніву. При цьому, авторка не вибілює її особу і вчинки, та і всі ГГ історії постають морально сірими персонажами.

🌸 Нестандартний любовний трикутник, в якому, на диво, досить гармонійні стосунки. Хоча одного з персонажів недостатньо розкрито, як на мене. Сподіваюсь, все стане більш зрозумілим в наступній частині.

🌸 В книзі наявні жорстокі сцени - агресія, насилля – але не так багато, як я очікувала, прочитавши анотацію.

🌸 Цікавий факт:

При написанні книги Сіжань Джей Чжао надихалась такими аніме, як «Євангеліон», «Атака титанів» і серіалом про діґімонів.

P.S.
❗️Українською «Залізна вдова» була видана @vivat_book , але, на жаль, додатковий наклад книг згорів 25 травня 2024 року в наслідок російської атаки на Харків. Авторка книг висвітила це у своєму акаунті в тіктоці та підтримала Україну у нашій боротьбі.

Коли починала читати, я десь упустила той момент, що це дилогія 🙈 Книга закінчується кліфгенгером, а коли буде друга частина, щось поки не зрозуміло.
Але буду з нетерпінням її чекати...

Хочете цікаве динамічне фентезі?

Купуйте «Залізну вдову». Сюжет не розтягнутий. Сильна головна героїня. Цікавий сюжет. Мені сподобалась, не можу дочекатися продовження.

І як тепер мені дожити до наступної частини?

Щойно дочитала "Залізну вдову", і давно література так мене не вражала.
Головна героїня, Ву Дзетянь, - надзвичайна головна героїня. Ти нею надихаєшся, ти за неї вболіваєш, ти в неї віриш до останньої сторінки книги. І там де, зазвичай головним героїням не вистачає духу, Ву Дзетянь робить не можливе. Вона справжня бунтарка не тільки у боротьбі проти визначення жінки у патріархальному суспільстві, а й у типової моделі любовних стосунків між людьми. І як би їй не було боляче, вона знову підіймається і веде свій бій.

У цілому сюжетних дірок не помічено. Думки авторів дуже відгукуються мені. Дійсно хороша книга, яка я свіже повітря у сучасній літературі.

Я відчувала захват, біль, сумʼяття і нарешті десь наприкінці дійшла катарсису із цією книгою.
Читання «Залізної вдови» було непростою мандрівкою. Перші сторінки із всіма «хундунами», «хризалідами» та енергіями «ци» спантеличують, ніби пробираєшся крізь живопліт.
Потім починаєш бігти стежиною сюжету, бо він дуже динамічний… але щойно набереш темп, як тебе починає нещадно лупити гілками дерев в обличчя. Тільки оговтавшись від одного удару, потрапляєш під чергову гілку-подію. Часом тебе збиває з ніг, але увесь час крізь листя над голову пробивається тепле сонячне проміння.

Головна героїня Ву Дзетянь вступає до армії, щоб стати помічницею пілота хризаліди (бойової машини), незважаючи на те, що жінки дуже рідко виживають. Вона хоче помститися за смерть сестри. Запитаєте, а як батьки це допускають? Відповідь болюча: а вони раді, бо в разі її смерті отримають компенсацію і оплатять навчання сина. Однак головна героїня відкриває в собі потужну силу, яка допомагає їй не тільки не загинути в першій же битві, а й змінити хід всієї війни.
Та головна боротьба Ву Дзетянь відбувається не на полі бою, а в боротьбі із патріархальним, мізогінним суспільним укладом і в армії, і в сімʼї.

Авторка використала в сюжеті чимало кліше і типово голлівудських сюжетних поворотів, тому ця книга цілком може стати видовищним фільмом або аніме.

«Залізна вдова» - одна із книг, тираж якої був втрачений в результаті руйнування типографії «Фактор-друк». А авторка, в свою чергу, дуже активно виступила у підтримку України. Від цього історія «Залізної вдови» стає більш символічною.

З цією книгою пережила стільки емоцій: від закочування очей, типу, "що це взагалі за дичина", до «о май гад – давайте продовження».

Спочатку це відчувалося, ніби хтось описує якусь посередню комп’ютерну гру чи серіал, але в другій половині авторка задумала стільки несподіваних поворотів, що сторінки горталися блискавично швидко, а герої шокували своїми вчинками. Врешті вийшло непогане бойове фентезі з китайським вайбом.

Фінал з цікавезним кліфгенгером переконав мене, що треба чекати й читати продовження.

Мені справді сподобалася книга та хочеться якнайшвидше продовження історії. Дуже сподобалася динамічність сюжету. Немає надто великого акценту на любовній лінії, чи радше поліаморії, якщо хтось раптом вагався через це при покупці, як я. Звісно, тут не без глибоких почуттів, але вони якось доволі гармонійно вплітаються в сюжет книги, тому немає відчуття, що забагато, бо акцент на іншому. Цікаво спостерігати за змінами, що відбуваються з Дзетян та людьми навколо неї, її нелегкою боротьбою за власні переконання. Тут про багатогранність людських емоцій та вчинків: від найтемніших до найсвітліших, витривалість, внутрішню силу, цілеспрямованість, любов та відкритість поглядів. Цікава світобудова та інтригуюча кінцівка, на яку я хоч і мала певні підозри, але вона таки перевершила мої очікування.