Крістін Генна

Ця історія така болюча, така життєва, що словами не передати.

Це твір про боротьбу, про життєві пріоритети, про те що навіть жінки бувають дуже сильними, про те що краса це поняття відносне. Що люди владні боротися за свою ідею, щоб вижити.

Ця історія заснована на реальних подіях які були в історії Америки і вона чимось перекликається з тим, що відбувається зараз в Україні. Історія просто жінку на ім'я Ельза, яку вважали слабкою та не гарною, але вона змінила світ, знайшла сім'ю (окрім поганця чоловіка), люблячу людину, знайшла сама себе. Це неперевершені емоції. Гнів, біль, безпорадність. Те як тяжко буває жінкам-матерям, які владні на все аби їхні діти мали життя і знання.

І скажу так навіть якщо книга читається не швидко, то це досить цікаво і ти читаєш аби дізнатися чи вийде все у головних героїв і чим те закінчиться. І хоч це закінчилося моїми сльозами — це варто прочитати. Бо такий спектр емоцій буває не у всіх книжках. Читається легко і ви не помітите те як вона закінчиться.
100/10 💔

"Провулок Світлячків" — це книга, яка світиться у темряві серця.😻
Існують книги, які читаєш, забуваєш і ставиш на полицю. А є ті, що залишають слід у душі, нагадуючи про себе ще довго після останньої сторінки. "Провулок Світлячків" – саме така історія.

Цей роман – ніби стара улюблена мелодія: інколи ніжна і тепла, а інколи – різка і болюча. Крістін Генна майстерно плете тонку павутину емоцій, занурюючи нас у життя двох героїнь, яке сповнене злетів і падінь, радості та розчарувань. Вона показує дружбу не як ідеальну картинку, а як живий, складний зв’язок, який потрібно берегти.

Читаючи, ти не просто спостерігаєш за героями – ти разом із ними проживаєш кожен момент. Радієш їхнім перемогам, сердишся на їхні помилки, відчуваєш біль втрат і тепло спогадів. Це історія, яка говорить про справжнє: про силу слів, важливість вибору і крихкість того, що здається вічним.

Ця книга змушує не просто думати – вона змушує відчувати. А це – найцінніше, що може подарувати література.
"Провулок Світлячків"– не просто роман. Це історія, що світиться в темряві серця.✨💞🐄

що таке дружба довжиною в життя, здається це мрія кожного, а ще це великий подарунок долі.

це перша прочитана мною книга про глибину жіночої дружби, де фокус тримається одразу на двох жінках. 🦋На двох настільки різних жінках на скільки можна уявити. Кейті тиха спокійна гавані, Талі бурхливий часом штормовий океан.

Але ж за правилами фізики протилежності притягуються, чи не так.

Так і в цій історії, доля переплелася їх шляхи і створила надійний канат, за який вони обидві тримались, коли було сумно страшно боляче радісно й весело.

Часто проводиш паралелі власного досвіду з досвідом героїв. 🫧І я впевнена, що майже кожен може провести власну паралель з книгою авторки, яка написала особливу історію з власного життя.

➰Тут мова і про дорослішання, і про вибір майбутнього, про пошук себе, про мрії цілі амбіції та найвищу ціну, яку готовий заплатити за успіх та щастя. Про кохання, про родинну любов або ж її відсутність, про ідеальну жінку, про не ідеальну жінку, про здоров’я та важливість вчасно згадати про себе в безперервному бажанні досягти найвищої вершини свого ідеалу.➰

Часто в гонитві за ідеальним 💎 моментом для щастя, ми втрачаємо можливість зрозуміти, що той скажений рух і був щасливим моментом життя. Що щастя воно різне, воно не лише в карʼєрі популярності та вершинах, воно в обіймах в рутині звичних справ в телефонних дзвінках батьками чи подрузі в організації купи дрібних, але важливих справ навіть в сварках з підлітковою донькою…. Лиш коли це все втрачаєш, розумієш, що то і було твоїм щастям.

Крістін Генна «Провулок світлячків»💔

Книга про жіночу дружбу скрізь роки. Історія життя двох дівчат, які стали одна для одною острівком безпеки.

Насправді є трохи одержимості в тій дружбі, як на мене: Бажання бути схожим на когось. Стосунки з нарцисом. Бажання скористуватися дружбою у власних інтересах.

Кейт Маларкі - все життя мріяла про сімʼю, але весь час відчувала сором за те, що її амбіції не такі самі, як в ідеальної подружки Таллі Гарт. Сама ж Таллі постійно приміряла на себе роль своєї подруги і заздрила тому, що в неї чудова сімʼя. Деякі вчинки та думки персонажів просто дивували і викликали роздратування… але дійсно так, кожна з них приймала іншу справжньою, і знаючи всі слабкі сторони одна одної все-рівно залишалися пліч-о-пліч «що б там не було, друзями назавжди».

«Схоже, не можна тридцять років дружити і жодного разу не розбити одне одному серце».

Ця книга про живих, не ідеальних людей, що є і приємним, і інколи обурливим водночас. Але вона точно не залишить вас байдужими.

Потріскані губи, пісок на обличчі, наближається вітер, пил та бруд.

Техас, США, 1921-1934 рр.

Початок Великої депресії описаний так, ніби відчуваєш кожен спалах і кожну сльозу безпорадності людей, які там живуть.

@kristinhannahauthor пише про один із найскладніших історичних періодів Америки, але головне тут не історія, а подання проблем і складних ситуацій, в яких опинилося багато людей. І зроблено це надзвичайно талановито. Авторка створила атмосферну та живу історію, в якій відчуваються емоції героїв, а також неродючість землі, посуха, піщані бурі, злидні та бажання до кращого життя.

Історія розповідає про Ельзу, молоду жінку з молодою сім’єю, яка живе на фермі в Техасі під час найгіршої посухи в історії Америки. Одного разу її чоловік несподівано покидає їх. Абсолютно розбита горем, Ельза робить усе можливе, щоб забезпечити свою сім’ю, своїх дітей. Взявши найнеобхідніші речі, з дітьми вирушає до далекої багатої Каліфорнії для втілення "американської мрії".

Про книжку можна багато говорити, адже те, що в ній розповідається: про складні сімейні стосунки, як вони впливають на нас, про сором’язливість, кохання, а згодом і про дивовижний зв’язок між матір’ю та дочкою, – лише коротка інформація.

Насамперед це історія про важкі часи, відчай, самотність і розбите серце, і в той же час це оповідь про любов, гордість, виживання, дружбу, мужність та НАДІЮ.

Це дуже сумна і дуже щемка історія, післясмак якої залишиться зі мною надовго.

💭 "Не бійся померти, Ельзо. Бійся не жити. Будь сміливою".

Люди помиляються, коли думають, що можна втекти від проблем на край світу. На жаль, від своїх демонів нікуди не втечеш, навіть на Аляску. А ще дуже страшною є безмовна, затьмарена, залежна як наркотик, любов...

На початку книги ми знайомимося з родиною Оллбрайтів: Ернт, Кора та їхня тринадцятирічна дочка Лені. Жахлива погода знову викликана в батька приступи агресії. Так було не завжди. До війни в В’єтмані, до його полону, вони були щасливою сім’єю. Та після повернення батька додому, Лені не побачила усміхненого, щасливого та красивого чоловіка, якого вона колись знала.
Друг батька, який загинув на війні, залишив йому майно на Алясці. Батько вважає, що це місце, де вони зможуть жити гідним життям, вирощувати власні овочі, полювати та бути вільними. Він обіцяє, що стане кращим і зменшить пияцтво.

Поїздка на Аляску була майже як сімейна відпустка. Її тато знову сміявся та був щасливим. Однак, коли вони прибувають у Канек, усе постає зовсім іншим, ніж вони собі уявляли. Там крихітна хатинка з гнилою верандою, двір, повний старих кісток тварин і мотлоху, наскільки сягає око. Ні телевізора, ні електрики, ні води. Навколо тільки дика природа та реальність Аляски, яка відкриває або ваші найгірші вади, або найкращі сторони.

Це складна історія, яка спонукає до роздумів, часом розриває серце... але перемежована моментами великої любові та неймовірної доброти на тлі запаморочливих описів дикої природи, диких тварин і найдикіших людей.

Гірко-солодкий, але приємний кінець завершив це дивовижне читання.

Це книга, яка показує що ідеального життя не існує — може здаватися, що в інших усе краще, але всередині кожного завжди є власні труднощі, досвід та біль. Ми часто заздримо тому, чого не маємо, не помічаючи, що й нам є чому заздрити. А справжня дружба — це не про ідеальність, а про підтримку та прийняття: уміння миритися з недоліками одне одного й водночас переймати ті риси, які роблять нас кращими.

Це перша частина дилогії, книга про жіночу дружбу, сімейні відносини, стосунки матері і дочки.

Вони знайомляться в 1974 році. Таллі — крута, популярна дівчина, з якою всі хочуть дружити і Кейт — скромна та сором’язлива, у великих окулярах підлітка, яка любить читати. Кейт має щасливу сім’ю з обома батьками та молодшим братом, Таллі живе з бабусею та дідусем, іноді в її житті появляється наркозалежна мати. В якийсь момент ці дві дівчинки притягуються і стають друзями – «найкращими друзями назавжди». З часом амбіції Таллі ведуть її до репортерської слави, а Кейт обирає інший шлях – шлях матері та дружини.

Протягом тридцяти років дружби Таллі та Кейт допомагали та підтримували одна одну, поки одна зрада руйнує все … і піддає їхню дружбу найважчому випробуванню.
Авторка легко перенесла мене в інший світ – події 70-80-90-2000-их років були подані через призму світових новин. Ще й підняла дуже важливі питання жіночого здоров’я.
Це гарна, гірко-солодка історія про дружбу, невеликі рішення, які мають величезний вплив на майбутнє, пошук свого шляху та досягнення своєї мрії.

Це розповідь, яка обійме, розрадить і глибоко зворушить. Кожен, хто хоч раз читав прозу Крістін Генни, точно знає, чого очікувати. Хоча прочитавши не одну книгу і знаючи її манеру письма, здогадуючись про кінцівку та морально до неї готуючись… я все одно не змогла її прочитати без сліз…

Мені дуже сподобалася атмосфера книги — холодна, ізольована Аляска додає напруженості та навіть трохи моторошності. Герої виглядають реальними, у кожного своя непроста історія. Сюжет розвивається поступово, тримаючи в напрузі до кінця.

Ця книга не лише про розслідування, а й про подолання страхів і сімейні таємниці. Вона залишила приємне враження і змусила задуматися.

іноді трапляються історії, які читаєш не очима, а серцем. у мене саме такий досвід з книгами Крістін Генни, які буквально кожна западають у серденько 💖

"Провулок" не став виключенням, адже це про дружбу, що проходить випробування часом, помилками та втратами. про любов у всіх її проявах – дружню, романтичну, материнську. про мрії, які збуваються та ламають життя. і про болісне прийняття того, що нічого не триває вічно.

головні героїні – Таллі та Кейт – зустрічаються ще підлітками. Таллі – харизматична й амбітна, хоче вирватися з тіні самотнього дитинства й підкорити світ. Кейт – тиха, розсудлива, для неї важливіші сім'я, затишок і стабільність. вони зовсім різні, але стають нерозлучними, не дарма ж кажуть, що протилежності притягуються. разом дівчата проходять через юність, студентські роки, перше кохання, кар’єру, шлюб і материнство. і хоча їхня дружба переживає випробування, здається, що вона - дійсно назавжди.

мені завжди подобається, як Генна створює персонажів - об'ємних, абсолютно не картонних і дуже-дуже живих. і Кейт, і Таллі не ідеальні, кожна з них протягом книги бісили мене по-своєму: Кейт тим, як часом сліпо слідувала за захопленнями Таллі, забуваючи, чого хоче насправді, а Таллі в свою чергу моментами не бачила нічого, окрім власних бажань, потреб і мрій. мабуть, Таллі бісила мене трохи більше [мамцю, ну яка ж вона егоцентрична, завжди ставить себе на перше місце, і що найбільше дратує — ніколи не визнає своєї провини! навіть коли явно винна! навіть коли робить боляче!], хотілося її стукнути, а Кейт стукнути за те, що вічно мовчки пробачає. але тим ці героїні і привабливі - вони справжні кожна зі своїми недоліками, зі своїми тарганами. і їх дружба сповнена таких справжніх реалістичних деталей - буває ніжною, буває жорстокою, інколи виснажливою, але завжди важливою.

звичайно, як і в інших книгах, Генна зачепила безліч важливих тем: самотність у дитинстві, вплив родини на вибір майбутнього, ціна кар’єри для жінки, страх бути не такою, як хочуть інші. але найпотужніша тема, якій навіть дісталася окрема післямова – це, безперечно, боротьба з запальним раком молочної залози. зізнаюся, я нічого не знала про цю хворобу, тож авторка тут не тільки розповіла щемливу драматичну історію, а й нагадала нам хоч іноді згадувати і піклуватися про себе.

власне, це одна з тих історій, що змушують подивитися на життя під іншим кутом. після неї хочеться обійняти тих, кого любиш, або зателефонувати і просто сказати, яка дорога тобі ця людина, бо

🗨️"Коли життя добігає кінця, то значення має лише любов і родина. Все інше - дрібниці" 💔❤️‍🩹

"Будь сміливою" такою казав бути Ельзі її дідусь. Цю фразу Ельза часто повторювала собі, та й мені її вже не забути.. З самого початку я прикипіла до Ельзи, мені хотілося її обійняти, підтримати, і водночас я захоплювалася її силою, любов’ю до оточуючих, здатністю приймати вірні рішення на різних етапах її життя крізь страх і невідомість.

Все життя Ельзу вважали слабкою, через стан здоров’я, непривабливою, всі змирилися, що заміж її ніхто не візьме. Батьки наче і не відмовлялися від неї, але й великої любові не проявляли. Ельза мала свої великі мрії, читала багато книжок, вона так хотіла навчатися..

Протягом життя Ельзі трапилося багато випробувань. Найстрашнішим був період пов’язаний з посухою. Пилові бурі, які засипали піском вже живе, рослин, тварин, людей. Дощу чекали як благословення, воду сприймали за цінність. Життя за таких умов було важким. І самотужки було не справитися.

Я щиро раділа, коли Ельзі траплялися на шляху добрі люди, без підлості і зрад. Траплялися такі, що залишали у скрутні моменти. Були найрідніші, які ставилися до неї зі зневагою і звинувачували у всіх гріхах. Моє серце ридало від цієї зневаги, цих образливих фраз, цього ставлення. Наче тільки Ельза була у всьому винна..

Фіналу я такого не очікувала. Тут більше не треба зайвих слів..

Життєвий роман про дружбу двох дівчат з провулка Світлячків, яка пройшла здається крізь все.. Дві дівчини, які протилежно різні. Таллі не має батьківського тепла, проте має міцний зв'язок з бабусею, яку дуже любить. Кейті має чудову родину, люблячих батьків. Таллі популярна, амбітна, завжди в центрі уваги. Кейті розважлива, спокійна, сімейна. Кожна з них має свої переваги й недоліки. Кожній з них чогось не вистачало з життя іншої.. Кожна з них обрала свій шлях, на якому почувалася більш впевнено..

Авторка чудово розкрила своїх персонажів. Думки та внутрішній світ подруг. Що відчувала кожна з них, як розбивалися їх серця через вчинки іншої❤️‍🩹 Було багато хорошого, але були й образи, злість, страхи, ревнощі..

Вся книга це життя цих двох дівчат, потім вже жінок. Крізь швидко пролітаючі роки спостерігаємо зміни характерів, особистого життя, кар'єри, настроїв головних героїнь, зміни зовнішні та внутрішні. Зміни індивідуальні, і зміна їх дружби в цілому. Їх взлети та падіння, їхній сміх та сльози, їхні розмови і їхнє мовчання, їхні образи і їхні обійми, їхня підтримка та любов.. Через багато чого пройшли ці дівчата разом🤍🫂 В фіналі неможливо стримати сліз🥺💔 Також мене розчулила післямова авторки та певні її відповіді щодо книги. Вона призналася, що це дуже особиста книга для неї, і це відчувається❤️‍🩹 Цікаво яким буде продовження..