Надія може зламати? Що таке надія, це лише блискуча принада для довірливих? На що здатна любов? Як вибратися з кайданів токсичного, нещасного, відчайдушного кохання?
До Аляски приїздить два типи людей: ті які тікають кудись, або ті, які тікають звідкілясь. І от із цим другим типом треба завжди бути насторожі. Та не тільки людей тут треба остерігатися. Сама Аляска вмент може обернутися зі Сплячої красуні на суку з обрізом у руці. Тут помилитися можна тільки раз. А помилишся вдруге — каюк тобі. Аляска край магічний, тут всьому навчишся. Тільки треба відкритися йому, однак він ще й підступний. Джек Логдон сказав, що на Алясці є тисячі способів померти. Тож треба пильнувати завжди. Тут не забавки, не казки, тут все по-справжньому: довга ніч, холод, ведмеді та відсутність цивілізації. Треба навчитися виживати: стріляти, убивати, прогодовувати й захищати себе. Люди тут не на вершині харчового ланцюга.
Отак почалося життя Лені та її сім’ї на клаптику землі, куди під час припливу не досягала вода, на півострові зі жменькою людей і сотнями диких звірів, у кліматі такому суворому, що й убити може. Тут нема поліційного відділку, телефонного зв'язку, і ніхто не почує крику. Вони далеко від цивілізації.
На дикій Алясці, далеко від туристичних узбереж, людей з неординарними поглядами вистачало. Вони вірили в дивні речі, молилися єдиному Богу, а в їхніх підвалах можна було знайти однакову кількість рушниць і Біблій. Якщо комусь хотілося жити там, де йому не казатимуть, що робити, і де всім не буде діла, що ти робиш, — Аляска підходила ідеально. Індивідуалістів тягне сюди через дух пригод, що далі від цивілізації — то більше дивного. Більшість людей після однієї темної, понурої 18 місячної зими щодуху тікали звідси. Ті, що лишалися — злочинці, любителі пригод, романтики, самітники, — рідко коли їхали взагалі.
Головне не тільки, що події відбуваються на Алясці, але те, що це 1974 рік, в якому доросла роботяща жінка не може отримати кредитну картку. Не треба скиглити через те, чого не можеш змінити. Треба жити далі та давати жити іншим.
Лені опинилася в пастці цієї місцини й браку грошей, але щонайперше — у пастці хворобливого викривленого кохання. Дитина завжди горює за втраченими батьками — і байдуже, як саме вона їх втратила й наскільки прекрасними чи гівняними вони були. Всі ми здатні на потужні емоції, які здатні зсунути континенти нашого минулого. Людину можна водночас любити й ненавидіти, можна сильно й глибоко переживати, соромитися своїх почуттів і водночас радіти, що вчинили такий страшний злочин… Життя — і закон — не на боці жінки. Інколи вчинити правильно — це аж ніяк не правильно.
Все сталося саме так, як повинне було. Вони обоє перетнули власний океан — її був повний жорсткої любові й утрати, його — болю, — щоб зустрітися там, де їхній дім. Ми, люди, робимо все так, як хочемо. Так цікавіше життя.
Аляска має велике серце, це жінка, яка вміє любити. Книжки — це тільки відображення реального життя, а не воно саме.