Крістін Генна

Перша прочитана мною книга цієї авторки. Думаю, що знайомство вийшло вдалим.

Одразу почну з того, чому 9, а не 10.

1. Хоч книга і викликає емоції, і персонажі прописані саме так, щоб викликати сильну реакцію — це зрозуміло. Зрозуміло також, що в самому тексті червоною ниткою проходить ідея: Аляска підсвічує, підсилює всі риси людини.
Але. Знову маємо текст, де сильні жінки зображені у протиставленні до «хворого на голову» чоловіка. Більша частина книги обертається навколо нього. Хоча насправді в тексті вже є чимало моментів — дрібних і не дуже — які самі по собі розкривають силу волі й духу цих жінок. Бо це Аляска. Тут усі виживають — і не обов’язково завдяки або всупереч чоловікові.
У мене залишилися дещо суперечливі враження щодо такого підходу до зображення жінок.

2. Завершення книги — точніше, темп фінальних розділів — був не зовсім у моєму смаку.
Так довго занурюєшся в складний світ глушини, останнього рубежу, у боротьбу людини з природою, і раптом усе закінчується немов поспіхом. Насправді мені було б цікаво прочитати більше про те, як люди, які довго прожили на Алясці, пристосовувались до міста. Це зображено дуже побіжно. Акцент зроблено лише на тому, що це — не дім, і саме тому Лені з Корою було так важко: вчитись жити у місті.

3. Незважаючи на сильний характер Лені, у ній усе ж присутня певна незрозуміла мені наївність. Вона видається нелогічною. І ні — вона не «дика», як часто згадується у книзі (не про зовнішність, а про душу й характер). Наче так і має виглядати дитина, травмована батьком і матір’ю, але все ж здається, що наївного сприйняття у ній трохи забагато.

Були ще деякі огріхи, на мою думку, але вони не зменшують вартості й краси цього тексту.

Мова у книзі — проста, сюжет — не те щоб динамічний, але завдяки вкрапленням діалогів не губишся в описах.
Описів, до речі, майже не помічаєш.
Чудовий темп, і все довкола півострова прекрасно візуалізується.

Факт 1: після книги хочеться «походити» містами, які згадуються в тексті. Це захоплює! Сама я б, мабуть, не наважилася туди полетіти, але прогулятись мапою — подивитись, де яка бухта, яке поселення — це було дуже пізнавально.

Факт 2: хочеться прочитати більше про історію цих островів, і як там опинилися японці під час Другої світової.

Сподобалась і буду читати цю авторку ще.

Одна з найемоційніших книг яку я колись читала. Але вона чудова)

Цю чудову книгу мені подарувала моя подруга.
І тепер вона завжди буде асоціюватися саме з нею.
І якщо мене запитають, яку книгу можна дарувати будь-якій дівчині, щоб вона полюбила читати, то я однозначно рекомендую саме цю історію!
Я читала її довго через брак часу, але так навіть було краще — адже не хотілось прощатися з головними героїнями.

Мабуть, це буде одна з моїх найулюбленіших книг Крістін Генни! Хоча усі її книги — то любов!
«Провулок світлячків» - історія про дружбу, довжиною у 30 років… Історія про стосунки матері і доньки… Історія про кохання…
Написано так життєво і чуттєво… До того ж сама авторка зазначає, що ця книга для неї дуже особиста і багато моментів взято з її життя… І це відчувається…
Рекомендую від усієї душі! І звісно в топ року!

P.S. Я в захваті скільки подано додаткового матеріалу після основної оповіді: лист від авторки, дещо про авторку, листи головних героїнь Кейт і Таллі, інтервʼю з Крістін Генною, рекомендований список книг від авторки, запитання для книжкового клубу.

Я б сказала, що це історія про силу, відвагу та материнську любов, яка не знає меж. Читалася вона мені легко, хоча тема далеко не легка. Іноді доводилося зупинятись, щоби просто перевести подих і усвідомити, наскільки глибоко вона зачіпає душу.
Мені сподобалося, як авторка змальовує атмосферу — ти ніби сама опиняєшся в тому часі, відчуваєш пил на шкірі, спеку, відчай… але водночас і надію. Головна героїня стала для мене справжнім символом жіночої сили. Я щиро захоплююся тим, як вона проходить через усі випробування.
Оцінила я цю книгу на 5/5.
Якщо хочеться прочитати щось емоційне, глибоке й водночас надихаюче — дуже рекомендую.

“Чотири вітри” Крістін Генни - це емоційна та зворушлива історія про боротьбу за гідне життя, материнську любов та силу жінки.

Події роману розгортаються під час Великої депресії та катастрофічної посухи 1930-х років у Техасі. Історична лінія мені особливо сподобалась: авторка атмосферно описує реалії тієї епохи - пилові бурі, злидні, відчай, масову міграцію та зневажливе й жорстоке ставлення до переселенців.

Головна героїня, Ельза - надзвичайно сильний персонаж. Вона проходить глибоку внутрішню трансформацію: з невпевненої в собі жінки вона поступово перетворюється на рішучу матір, яка готова боротися за майбутнє своє та своїх дітей, не зважаючи на всі труднощі та небезпеки.

Кінцівка роману стала для мене несподіваною - емоційно вона вразила.

Єдиний момент, який трохи дратував особисто мене, — це тема комунізму: вона подана надто ідеалізовано та місцями нав’язливо.

Попри це, роман мені сподобався та не залишив байдужою. Це моє перше знайомство з творчістю авторки, і точно не останнє. Мені подобається її здатність передавати атмосферу того часу, тому я і надалі планую читати романи Крістін Генни.

Рекомендую цю книгу всім, хто любить історичні романи з сильними та надихаючими персонажами, здатними залишити довготривале враження.

Ця книга одна з найкращих, найжиттєвіших та найболючіших історій💔
Історія двох різних подруг, які не можуть один без одного, як океан без води
В книзі постає питання життя, в усіх аспектах:
- діти підлітки і соціум
- дружба
- кохання
- шлях до свого призначення
- батьків діти
- страх втрати, зрада
- нездоланна хвороба
Як гг-ні проходять свій шлях від підлітків, яким кортить слави та любові батьків. До дорослих, які на порозі самотності та смерті
Дуже емоційно …

📚Чотири вітри — однозначно про силу та мужність жінки, яка готова на все заради своїх дітей.

📌Історія починається з дівчина на імʼя Ельза, яка має багато комплексів, невпевненості у собі, і це завдяки своїм батькам. Так, саме сімʼя заклала в ній це зерно, що проросте з неї і все життя буде змушувати сумніватись у своєму виборі, словах, діях.
📌 Цей роман перенесе нас у часи пилових котлів, та покаже як бідним фермерам доводилось виживати у часи Великої депресії, рятуватись від голоду та безробіття.
📌 Чотири вітри — роман, який вартий уваги і підтверджує в черговий раз майстерність Крістін Генни.

📚Провулок світлячків — роман, який залишиться у вашому серці на довгі роки.

📌Разом з головними персонажами Талі та Кейт, ви зануритесь в чудову історію жіночої дружби, важливості вибору між кар'єрою та сім'єю та як цей вибір вплине на життя героїнь.
📌У книзі чудово описані стосунки між дочками та матерями, як вони переживають емоційні гойдалки в залежності від віку дітей та як важливо йти на поступки у кризових ситуаціях і шукати з них вихід, а не зачинятись у собі.
📌Ця розповідь подарує вам можливість замислитись про багато важливих речей, які в нашому вирі життя можуть просто загубитись.
📌Якщо ви вже знайомі з пером Крістін Генни, то ця історія зачарує вас з перших сторінок як і всі інші її романи.

Це друга, прочитана мною книга цієї Авторки, перша була Чотири вітри. Обидві книжки неймовірні, травматичні, реалістичні. Залишаються у свідомості надовго.

Книга про чоловіка Ернта Оллбрайта, який вижив у полоні В'єтнамської війни, про те, як ці роки вплинули на його психіку, про його нездорове відношення до своєї родини, про любов матері й доньки "обоє рябоє".

Аляска, дика, красива, що взимку поринає у темряву. Спочатку, переїхавши в новий штат, сім'я сподівається на відновлення стосунків, нове життя. Вижити в диких умовах дуже важко. Родина знаходить тут друзів, підтримку. А дочка Лені — любов всього життя. Але батько Лені все більше стає агресивним.

Піднімається важка тема домашнього насилля. Як жінка може приховувати побиття? Тут ми бачимо, як дії батьків мають тяжкі наслідки для доньки. Будь-які наші дії впливають на інші життя, це потрібно усвідомлювати.

Сила духу, воля. Піднімається тема того, як прислухатися до себе, розуміти чого насправді хочеш саме ТИ, вибирати своє життя.

"Темрява знову відступила, розвіялася, лишилося тільки тут і зараз. Сонячний день, свято, сім'я. Життя таке швидкоплинне й мінливе. Радість приходить так само раптово, як сонце виринає з-за хмар.
Лені справді була щаслива.
Справді."

"Минуле розділене з теперішнім тонкою вуаллю — у людському серці вони існують поруч. Перенести людину в минуле здатне будь-що: запах моря під час відпливу, крик чайки, блакить річки, в яку стікає вода з льодовиків."

"У цій безкраїй непередбачуваній глушині ти або станеш найкращою версією себе та розквітнеш, або тікатимеш із криками від холоду, темряви й незгод..."

Я чула багато гарних відгуків і про книгу, і про авторку і тепер можу сказати — вони обидві їх варті на усі 100.

Анотація обіцяє драматичний сюжет, та спочатку я думала, що історія буде розвиватися в дещо іншому напрямку.

А от колоски на обкладинці досить символічні і для нас — книга пронизана голодом і боротьбою.

У загальному для мене ця книга про те, якою жорсткою може бути природа до людини.

Але тільки люди можуть бути ще більш жорсткими до інших людей.

Книга нагадує, що горе і зло існували завжди.

Книга тригерить. Бісить, болить…
У ній так багато паралелей — втрати, вимушене біженство, ставлення до «понаїхавших», експлуатація людей у безвихідній ситуації.

Але як і усі «сильні» книги про сильних людей, «Чотири вітри» дає нам таку необхідну надію. Якщо змогли вони, зможемо і ми. Життя перемагає. Життя триває. За життя варто боротися.

Це була перша книга Крістен Ханни, яку я прочитала, і вона розповідає про двох дівчат, які подружилися в середній школі в 70-х, і ми спостерігаємо за їх життям. Мені дуже сподобалося, я думаю, що Генна справді добре розповідає історії, тому що я постійно хотіла читати далі. Усі герої були складними, тому книжка була справжньою. Хоча кінець був не таким чудовим, і я можу погодитися, що частина сюжету була банальною, але я не думаю, що є щось погане в тому, щоб використовувати у вашій книзі речі, які були банальні, якщо ви робите це добре, що і робить Генна.

Чуйна історія про справжнє життя та дружбу, яка проходить крізь роки, крізь всі злети та падіння.
Книга зачепила показом дитячих травм та як вони впливають на нас у дорослому житті. І як важливо мати поруч "своїх" людей, коли ти шукаєш себе та проходиш через всі проблеми та складнощі дорослішання.
Дуже емоційна книга, змусила пустити сльозу як від поганого, так і від хорошого
Раджу ♥