Книга заінтригувала тим, що в анотації написано, що це ніби сучасна версія «Сплячої красуні». Але це не ретелінг на казку, просто схожий мотив: є дівчина, яка не прокидається, є чоловік, який хоче, щоб вона прокинулась.
⠀
Головну героїню звати Ельза. І вона потрапила в кому після нещасного випадку. Лікарі не дають жодних шансів. Батьки думають про її відключення від апаратів життєзабезпечення. Головного героя звати Тібо. Він опинився в тій же лікарні через брата, якого бачити не хоче. Тому випадково заходить до палати Ельзи. Там тихо, спокійно, тож він переховується там, поки чекає на завершення візиту його мами.
⠀
Якимось чином Ельза привертає увагу Тібо й він хоче повертатися у палату знову й знову. А скоро це стає дуже важливим для нього. Власне у цю частину я і не повірила. Якби Тібо вже був знайомий із нею, або якби книга була більша і ми бачили більше взаємодії між Тібо, друзями Ельзи, які розповідали щось про неї - можливо, це й спрацювало б.
⠀
У книзі відчувається дуже французький вайб: не в описах, а в самому сприйнятті героями ситуацій, їхній реакції. Зокрема, також і в поведінці Тібо: який без дозволу робить все, що заманеться.
⠀
Історія написана і від обличчя Тібо, й від Ельзи. З розділів про Ельзу більше дізнаємось про її почуття, а от Тібо описує своє життя: проблеми з колишньою, зустрічі з друзями, ситуація з братом.
⠀
Цікава особливість в оформленні - це те, що розділи від обличчя Ельзи та Тібо написані різним шрифтом. Вперше таке бачу.
⠀
Тут мало описів, мало емоційних гачків. Тому читається за день-два історія, але наскільки вона чіпляє? Мене не дуже зачепила, хоча, зізнаюсь, що читати про кому та важкі рішення - це емоційно і доволі важко. Але, може, через розмір (240 сторінок) я не встигла зануритися в історію і не встигла так добре перейнятися долями героїв.
⠀
Та все ж інтрига: чи вийде Ельза з коми - тримала цікавість.