Григорій Квітка-Основ’яненко

Шикарне видання великодніх творів від Vivat 😍
Книга дуже красива, приємно пахне.
У цьому видання є багато творів різних письменників. Про багатьох із них я раніше навіть не чула - і це прекрасна нагода, щоб із ними познайомитися))
Звісно, це українська література - тому, багато творів дуже сумні, але це не робить їх гіршими.
Але є також твори, після яких стає так тепло й світло на душі 😌
Наприклад, мені найбільше сподобалися та запам'яталися оповідання Михайла Старицького "Писанка". Так уже того хлопчика було шкода на початку... Але кінець щасливий 😍
Також дуже сподобалося оповідання Олени Пчілки "Золота писанка" про сільську вчительку.
А я ще й читала цю книгу в великодній період - тож, якраз чудово склалося 😌

Якби я мав виставити оцінку та написати відгук на саму повість “Конотопська відьма”, не довелося б довго гадати - 10 з 10 та шалений захват! Там від самої мови писаря Пістряка можна отримати ні з чим не зрівняне задоволення) Але дана книга - це збірка, у котрій далеко не все сподобалося настільки ж сильно. Релігійне моралізаторство було помітне практично у всіх творах, представлених книзі, але у деяких аж надто випиналося та трохи заважало. Ну, й консервативні закиди по типу “раніше було краще” наводили на думку, що автор - буркотливий старий дід, що любить повчати та не терпить заперечень) Може, насправді так воно й було, проте хто не без гріха?) У будь-якому випадку, мова що у повісті, що в оповіданнях надзвичайно легка та барвиста (хоч і архаїчна, звісно, вимагає деякого звикання), описи - яскраві, персонажі - живі. Невмируща класика!

Чесно кажучи, я коли купувала цю збірку очікувала отримати купу затишку, тепла, насолоди, пройнята цим святом Великодня) повелася на таку життєрадісну обкладинку в улюбленому кольорі , і таку теплу назву «Великодня класика»
Але по факту : так теплі оповідання були, -
Що сподобалось: ❤️тепло і затишок найкраще
Любов Яновська - з Землі на Оріон
Микола Плевако - Великодня ніч ( так затишно і так тепло на душі ) ❤️
Богдан Лепкий - Великодній ранок ❤️
Тут воно вже дає надію що не все втрачено
Гаївки
Михайло Старицький - Писанка ( хоч і навіяна сумом , але має світлу надію )
Шевченко- На великдень на соломі ( читаючи нахлинули спогади ( не великодні) як я взимку колядувала на Василя на заміському будиночку серед таких рідних працівників, бо дитиною , школяркою коли постійно на вихідних їздили і на кожні свята і мали хороші дружні відносини з ними )
Галина Журба- у вербну суботу

Але все ж таки багато депресивного, огидного, незрозумілого:
«Мертвецький великдень» якась криза і гидота
«Оповідання дяка» - нічого не ясно взагалі - у когось вчився, на щось збирав, опозорився на Великдень) що було між ними трьома подіями я так і зрозуміла , але читалося швидко
Михайло Коцюбинський - Лист
Нічого я і не посміхалася як писав автор мимоволі у тексті, мені так само було огидно, неприємно читати всі ці подробиці
Були і ті які торкали незважаючи на кризу :
Леонід Пахаревський- Воскресни , заець, одне слово
Модест Левицький - землиця рідна
Спиридон Черкасенко - Під Великдень
Але були і ті , які не дочитала і не зачепило нічим щоб продовжити до кінця :
Сильвестр Яричевський - Під самий Великдень
Іван Франко - христос і хрест ( читаєш і не розумієш що там мало бути закладено )
Григорій Гануляк - Великдень лемківського ґазди…
І коли попадаєш на кількаденний депресняк , так скажімо з 191 ст до 284; то втрачаєш якусь надію що далі щось може бути затишне і приємне навіть в такому на перший погляд приємному опису твору «Великдень лемківського Ґазди»;
І хоч і твір Підмогильного «В епідемічному бараці» в якийсь момент починає пахнути теплом , то це лише на трохи і далі знову депресняк у творі , хоч і читалося дуже швидко
І вирішила відкласти, щоб не загнати себе ще більше у депресивну яму і нечитуна

Ця збірка творів виявилася напрочуд цікавою і зовсім не важкою до сприйняття як казали багато з тих хто намагався читати саме твір «Конотопська відьма»
Мені особисто так легко пішло, а до мови писаря звикаєш доволі швидко і мозок швидше розрізняє слова і сенси ) та і в самому тексті так має бути незрозуміло ; написано так, шо тобі дуже цікаво «а що буде далі?»

Така сама цікавість була і до твору «Салдацький портрет» - майстерно дуже передано і талант майстра і колорит ярмарки , не обділивши жодного учасника дійства

Чудове видання класичної української літератури, що присвячене святу.
Шалено гарне оформлення, яке, до речі, пахне пасхальною випічкою (якщо потерти писаку на обкладинці).

Це збірка різних коротких оповідань від низки українських класиків, а також віршів про це свято. Тематика оповідань більше пов’язана з українськими традиціями та перебігом події в країні, описи різних доленосних ситуацій під час Великодня. Деякі історії смішні, інші повчальні, а деякі дуже болючі та сумні, адже ці розповіді відображають історію нашого народу.

Гадаю і раджу читання цієї книги розтягувати у часі, смакуючи її, повільно поринати в атмосферу свята, відчути зв’язок з традиціями минулих поколінь, прожити разом спільний смуток і радість.

Шалено тішусь що маю це видання, яке настільки гарне, що буде окрасою до святкового столу.

Ну, по-перше, це дуже красиво, по-друге, я люблю збирати колекції. Дуже гарна збірка для святкового настрою. Теплі, змістовні твори, красиво оформлена книга — приємно читати і дарувати.

Це витвір мистецтва, має бути в кожній родині!

Брала на подарунок мамі на Великдень, вона щиро зраділа! Дуже рада, що видали цю збірку)

Класика є класика❤️

Чому цю книгу треба мати на поличці в кожному пристойному домі?
⭐вона дуже естетична. І дуже якісна!
⭐пахне випічкою (мені пряниками)
⭐це антологія: зібрані твори класиків ХІХ-ХХ століть
⭐цікаво побачити не дуже поширені твори улюблених авторів
⭐є автори, імена яких більшість бачить вперше (от вам і наслідки столітніх заборон всього українського)

📖Сюжет. Вся антологія пов'язана лейтмотивом: Великдень — це не лише про християнство. Це набагато глибше, духовне. Й актуальне: як святкують Великдень на фронті, як у полоні, у засланні... Є й легкі твори, які можна почитати дітям.
📚12 авторів поезій та 33 автори прози — упорядники спеціально підібрали сакральні цифри. Читати можна по порядку: усі прозові твори зібрані в хронологічному порядку, тому чітко відслідковується розвиток літератури та зміна суспільних настроїв. Або ж можна читати в будь-якому довільному порядку, обираючи твір під настрій. Я так вчора відкрила для себе Юрія Косача. Задумалася, чи цей автор не з поважного роду Косачів — і так, це племінник Лесі Українки, відповідно, онук Олени Пчілки (її твір тут теж є).

❗Обов'язково прочитайте передмову. Богдан Тихолоз детально пояснив, чому в збірці мало "ванільних" творів. І це не через те, що вся українська література — то "журба й кріпацтво".

Також дякую "Рідіт" за лекцію від кураторки серії класики Ярини Цимбал. Почуте стало вирішальним аргументом за придбання книги.

Цю встиг придбати, а різдвяну класику чекаю додрук, дуже якісна святкова книга.

Дуже гарна, як сонечко, щиро раджу

Не питайте, чого я, вивчивши курс української літератури в інституті, вирішила, що така яскрава та красива книга має складатися зі світлих і святкових творів. Хто зна. Я, мабуть, подумала, що знайдені нові твори та нові імена. Так і є. Знайдені. Але українська великодня класика — це насамперед про знедолених, ображених, нещасних. Про сподівання... Не дарма ж ще у 20-му столітті актуальним залишалося гасло "Христос воскрес. Воскресне Україна". Тому — будьте готові до сліз.

Про що? Про події, що відбувалися на Великдень з різними людьми. Розчулитися ви зможете вже читаючи передмову, вона написана дуже натхненно. А потім ідуть оповідання, поезії, вірші, новели... Хочу наголосити, що тут дуже гарно прослідковується розвиток української літератури. Бо, не дивлячись на нібито схожість сюжетів, ми бачимо зростання художнього рівня, удосконалення літературної майстерності, удосконалення засобів, прийомів, образів. Це дуже пізнавальне читання. Але не радісне.

"Крізь весняні шуми рік і лісів, крізь гамір торговиці світової, крізь невгаваючий рев ненажерливості людської і злоби — чую тебе, свята та велика молитва нашого безталанного народу
Помилуй нас!" (Богдан Лепкий)

То ж, читаючи збірку, ви доторкнетеся та зможете поспівчувати горю різного штибу — сиротам-дітям, сиротам-батькам, переселенцям, селянам, містянам, шахтарям, ув'язненим, тваринам... Список можу продовжувати. Але інколи ви зможете перевести подих, читаючи дитячі спогади письменників про святкування Великодня, стати ближчими до вегетаріанства (пам'ятаю, як я вперше ще у 90-ті прочитала цей твір Коцюбинського!), порозмірковувати про кохання завдяки Олені Пчілці та Валер'яну Підмогильному.

Але провідною темою залишається людське горе, здається ці твори волають до нас: "Допомагай! Пам'ятай! Дій!" В Україні Великдень — це не про свято, це про боротьбу.