Нові відгуки

Конотопська відьма Григорій Квітка-Основ'яненко Прекрасне оформлення у збірки, в яку входить не лише повість, що дала назву всій книжці, а й інші більш і менш відомі твори класика української романтичної і не лише романтичної літератури. Отже, початок ХІХ століття, конотопському сотнику Микиті Забрьосі відмовляє красива та успішна господиня Олена Хоружівна, яка до того ж має нареченого. Як водиться у ті часи, без відьми не обходиться, Микита звертається за допомогою до конотопської відьми Явдохи Зубихи і тут починаються для героїв події, які матимуть зовсім не той результат, на який сподівався сотник. А образ відьми Явдохи назавжди увійшов в історію нашої літератури. Недарма ж зараз найуспішніша інтерпретація цього твору стала касовою театральною виставою, за сюжетом знято фільм, образ Явдохи надихав багатьох письменників на свої твори. Інші твори у збірці: моторошний “Мертвецький великдень”, “Салдацький патрет”, “От тобі і скарб”, “Де те щастя”, “Перекотиполе”, “Пархімове снідання”, “Малоросійська биль”, “Підбрехч”, і перекладені з російської “Головатий” та “Українці”. Щоб написати “Салдацький патрет” Квітка взяв один з відомих сюжетів, анекдот про художника Аппелеса та шевця, та обіграв його в першому своєму українському оповіданні. На ярмарку маляр Кузьма виставив майстерний портрет солдата, якого всі сприймали за справжнього. Лише швець побачив, що чоботи направильно намальовані, тож розкритикував роботу, маляр скористався професійними порадами шевця, але коли той взявся ще й мундир критикувати, в якому нічого не тямив, тут вже митець непрофесійну критику не стерпів. “Малоросійська биль” має ще іншу назву “Купований розум”, це гумористичне та сатиричне оповідання про те, як сільський дяк хотів купити синові розум, але весь час виходило так, що купити знання, а не здобути навчанням та працею, лише людей насмішити: “Через науку не станеш розумним. Хоч усі книжки вивчи напам'ять, а розуму не наберешся. Треба світу повидати, з людьми поводитись, тогді до розуму дійдеш.” - так каже Демкові його син. Позичив дяк гроші, відправив сина на навчання, а син гроші проциндрив, повернувся через три роки, так і не набравшись розуму. І знову дяк грошей напозичав, щоб синові дати шанс набратися розуму, але знову не пішло навчання синові Демка у користь: “лучче б ти, сякий-такий сину, дурнем ріс би дома, ніхто б і не знав, що ти єси дурень; а тепер усяк бачить, що ти вернувся більшим дурнем, чим був… “ “Мертвецький великдень” - оповідання про народні селянські звичаї під час святкування Великодня, в якому моторошне та смішне дуже гарно переплелися. Пріська мала за чоловіка приймака та вихованця свого батька, Нечипіра. Перед Великоднем Нечипір добряче напився, і хоча зранку чоловік ще був п”яним, але пішов до церкви, бо боявся, що Пріська буде його лаяти за пиятику. Але в церкві Нечипір поряд зі святим отцем побачив мерців, що хотіли, аби Нечипір поділився з ними куском вареника, який п'яний Нечипір у роті не прожував звечора. Чоловік зі всіх сил намагається потягнути час, щоб дочекатися, коли півень закукуріка, щоб мерці зникли. А на ранок прокинувся Нечипір під церквою і всі односельці зрозуміли, що вся ця моторошна історія — сон п'яниці. Головне, що мені подобається у творчості Квітки — живі характери, гумор, детальне змалювання побуту того часу, обрядів, поєднання цікавих сюжетів та повчальних висновків.

Ця збірка оповідань стала для мене справжнім випробуванням. Написана вона такою насиченою та складною українською, що часом здавалося – англійською було б легше читати. Але класика є класика. І попри все, самі оповідання – чудові. Я не мала особливих очікувань, але зміст книги мене вразив. Теми, які порушує автор, глибокі, подані з сильною емоційною складовою й актуальні по сьогоднішній день. Мої фаворити: 1. «Конотопська відьма» – беззаперечний лідер. І я всім серцем полюбила цей твір. Він важливий, тонкий і метафоричний з точки зору сприйняття багатьох речей, які автор завуальовано називає іншими іменами. Це було прекрасно. 2. «Перекотиполе» – текст важкий, насичений і дуже глибокий. Його історичне тло абсолютно не заважає переносити зміст на сучасні реалії. 3. «Мертвецький великдень» – гротеск у найкращому його прояві. Було б смішно, якби не так страшно. Дуже повчальний, сатиричний твір, який підкреслює болючі суспільні теми – прямо і водночас з іронією. Решта оповідань також цікаві й мають свій філософський підтекст. Щоб зрозуміти їхню суть, іноді потрібно просто пробудити уяву – і це абсолютно того варте.

Насправді, книга виявилася збіркою класичних оповідань. Якщо коротко про декілька з них, то, "Солдатський портрет" — це історія про людську стійкість і водночас крихкість, про те, як війна перемалює душу людини, залишаючи її з невидимими, але глибокими шрамами. "Мертвецький Великдень" — це іронічне дзеркало суспільства, де яскраво зображено, як формальність обрядів затьмарює справжню суть віри та, в першу чергу, людяності. Автор влучно висміює лицемірство людей, які живляться забобонами замість духовності. Персонажі яскраві, а мова наповнена українським гумором. Розповідь залишила мені відчуття гіркоти, бо навіть у свято воскресіння люди можуть лишатися духовно мертвими. Сама повість «Конотопська відьма» залишається актуальною. Теми, які вона розкриває - вічні: суспільна маніпуляція, сила пліток, сміх над людськими слабкостями. Тут автор вказує на небезпеку "стадного інстинкту" та відсутності критичного мислення. Таким чином, ця повість навчає не сприймати життя надто серйозно і завжди ставити під сумнів "очевидне". «От тобі і скарб» Повчальне гумористичне оповідання про чоловіка, який бажав будь-що знайти скарб. Тут висвітлюється протиставлення богобоязливого селянства і панства, зіпсованого безбожною, на той час, Європою. Через призму долі Дениса і Трохима у повісті «Перекотиполе» автор розкриває внутрішній світ ГГ — їхній біль, тугу за домом, але й незламність. Їхні мандри — це не лише фізичний рух, а й емоційна подорож: від розпачу до прийняття, від страху до надії. У оповіданні «Малоросійська биль» Квітка-Основʼяненко вдається до гумористичної та водночас філософської розповіді, де висміює людські вади та вшановує народну мудрість. Нарис «Головатий» написано на основі родинних спогадів самого автора. Головатий Антон Андрійович був реальною собі людиною, полковим старшиною. І ми знайомимося з його життям, звітами і падіннями, але пізнаємо, насамперед, міцну чоловічу дружбу. #марафонкнигомам

На свято кожен із нас — трохи дитина Особливо, якщо це свято відноситься до найдовшого християнського циклу і триває аж 40 днів Пам'ятаю, як мої прабабусі в період від Великодня і до Трійці віталися лише "Христос Воскрес!" - "Воістину Воскрес!" Зараз помічаємо, що вже навіть тиждень по Великодні, у так звану Світлу седмицю, ніхто цього не дотримується Проте найголовніше на Великдень — не забути про Христа Про Його смерть і Воскресіння Про Його жертву заради спасіння людства Ця збірка великодніх історій про життя, смерть і безсмертя Про "сенс свята та/або трагедію безсвяття" Про любов, віру і надію Про жертву і прощення, поразку і перемогу Про перемогу світла над темрявою, а життя — над смертю Бо ж якщо смерть можна подолати, то виходить, немає нічого неможливого Гортаючи сторінки цього неймовірного видання, чуєш великодні дзвони у церкві, відчуваєш запах воскових свічок, бачиш їх відблиски на образах А ще знову і знову вдивляєшся у зморшкуваті руки бабусі, які тремтять, але все-таки виробляють тісто на святу паску, бо "доки могтиму спекти — житиму" Це та книга, яку не "прогоротаєш" за вечір Глибину її текстів потрібно "смакувати", роздивляючись, як вміло розмальовану писанку — повільно, помічаючи і відкриваючи приховані сенси, відчуваючи зв'язок з традиціями минулих поколінь Дякую видавництву @vivatclassic за цю можливість знайти точки дотику минулого і сучасного

Шикарне видання великодніх творів від Vivat 😍 Книга дуже красива, приємно пахне. У цьому видання є багато творів різних письменників. Про багатьох із них я раніше навіть не чула - і це прекрасна нагода, щоб із ними познайомитися)) Звісно, це українська література - тому, багато творів дуже сумні, але це не робить їх гіршими. Але є також твори, після яких стає так тепло й світло на душі 😌 Наприклад, мені найбільше сподобалися та запам'яталися оповідання Михайла Старицького "Писанка". Так уже того хлопчика було шкода на початку... Але кінець щасливий 😍 Також дуже сподобалося оповідання Олени Пчілки "Золота писанка" про сільську вчительку. А я ще й читала цю книгу в великодній період - тож, якраз чудово склалося 😌

Якби я мав виставити оцінку та написати відгук на саму повість “Конотопська відьма”, не довелося б довго гадати - 10 з 10 та шалений захват! Там від самої мови писаря Пістряка можна отримати ні з чим не зрівняне задоволення) Але дана книга - це збірка, у котрій далеко не все сподобалося настільки ж сильно. Релігійне моралізаторство було помітне практично у всіх творах, представлених книзі, але у деяких аж надто випиналося та трохи заважало. Ну, й консервативні закиди по типу “раніше було краще” наводили на думку, що автор - буркотливий старий дід, що любить повчати та не терпить заперечень) Може, насправді так воно й було, проте хто не без гріха?) У будь-якому випадку, мова що у повісті, що в оповіданнях надзвичайно легка та барвиста (хоч і архаїчна, звісно, вимагає деякого звикання), описи - яскраві, персонажі - живі. Невмируща класика!

Чесно кажучи, я коли купувала цю збірку очікувала отримати купу затишку, тепла, насолоди, пройнята цим святом Великодня) повелася на таку життєрадісну обкладинку в улюбленому кольорі , і таку теплу назву «Великодня класика» Але по факту : так теплі оповідання були, - Що сподобалось: ❤️тепло і затишок найкраще Любов Яновська - з Землі на Оріон Микола Плевако - Великодня ніч ( так затишно і так тепло на душі ) ❤️ Богдан Лепкий - Великодній ранок ❤️ Тут воно вже дає надію що не все втрачено Гаївки Михайло Старицький - Писанка ( хоч і навіяна сумом , але має світлу надію ) Шевченко- На великдень на соломі ( читаючи нахлинули спогади ( не великодні) як я взимку колядувала на Василя на заміському будиночку серед таких рідних працівників, бо дитиною , школяркою коли постійно на вихідних їздили і на кожні свята і мали хороші дружні відносини з ними ) Галина Журба- у вербну суботу Але все ж таки багато депресивного, огидного, незрозумілого: «Мертвецький великдень» якась криза і гидота «Оповідання дяка» - нічого не ясно взагалі - у когось вчився, на щось збирав, опозорився на Великдень) що було між ними трьома подіями я так і зрозуміла , але читалося швидко Михайло Коцюбинський - Лист Нічого я і не посміхалася як писав автор мимоволі у тексті, мені так само було огидно, неприємно читати всі ці подробиці Були і ті які торкали незважаючи на кризу : Леонід Пахаревський- Воскресни , заець, одне слово Модест Левицький - землиця рідна Спиридон Черкасенко - Під Великдень Але були і ті , які не дочитала і не зачепило нічим щоб продовжити до кінця : Сильвестр Яричевський - Під самий Великдень Іван Франко - христос і хрест ( читаєш і не розумієш що там мало бути закладено ) Григорій Гануляк - Великдень лемківського ґазди… І коли попадаєш на кількаденний депресняк , так скажімо з 191 ст до 284; то втрачаєш якусь надію що далі щось може бути затишне і приємне навіть в такому на перший погляд приємному опису твору «Великдень лемківського Ґазди»; І хоч і твір Підмогильного «В епідемічному бараці» в якийсь момент починає пахнути теплом , то це лише на трохи і далі знову депресняк у творі , хоч і читалося дуже швидко І вирішила відкласти, щоб не загнати себе ще більше у депресивну яму і нечитуна

Ця збірка творів виявилася напрочуд цікавою і зовсім не важкою до сприйняття як казали багато з тих хто намагався читати саме твір «Конотопська відьма» Мені особисто так легко пішло, а до мови писаря звикаєш доволі швидко і мозок швидше розрізняє слова і сенси ) та і в самому тексті так має бути незрозуміло ; написано так, шо тобі дуже цікаво «а що буде далі?» Така сама цікавість була і до твору «Салдацький портрет» - майстерно дуже передано і талант майстра і колорит ярмарки , не обділивши жодного учасника дійства