Книга, яка, попри амбіції бути серйозним фантастичним твором, залишає після себе відчуття недопрацьованості та розчарування. З самого початку здається, що сюжет має потенціал: тема людожерства, соціального розпаду і боротьби за виживання могла би стати основою для глибокої та захопливої історії. Проте реалізація залишає бажати кращого.
Однією з головних проблем роману є поверховість персонажів. Вони здаються пласкими і недостатньо розвиненими, їхні мотивації виглядають непереконливо, а взаємодії — штучними. Немає тієї емоційної глибини, яка дозволила б читачу перейнятися долями героїв і по-справжньому зануритися в їхній світ. Відсутність психологічної складності робить книгу більш схожою на рядовий екшн, де діалоги і події зливаються у суцільний шум, не залишаючи глибокого враження.
Що стосується сюжету, то, попри цікавий задум, його розвиток є досить передбачуваним, а деякі повороти здаються надто натягнутими й нелогічними. Автор часто вдається до кліше, які могли б бути виправдані, якби вони були подані з інноваційної точки зору, але цього не відбувається. Натомість у книзі не вистачає інтриги та напруги, що так необхідні для історій цього жанру. Світ, який створює Клочко, хоч і задуманий цікавим, не є достатньо опрацьованим: читачеві бракує деталей, що зробили б його живим і реальним.
Мова також не викликає захоплення: стилістично текст часто виглядає важким, деякі описи занадто перевантажені або невиразні. Це ускладнює сприйняття і робить читання менш приємним. Хочеться більше лаконічності, чіткості й художньої майстерності в подачі матеріалу.
Загалом, Андрофаги — це книга, яка не змогла розкрити свій потенціал і залишає після себе враження втраченої можливості. Це могла б бути захоплива і глибока історія про виживання в жорстокому світі, але натомість вона перетворилася на невибагливе читво, яке не запам'ятовується і не викликає емоційного відгуку.