Анастасія Піка
8.0
/10
Нові відгуки
В книзі ми знайомимося з молодою журналісткою – Альоною Кроніною, яка працює у дуже цензурованій та проросійській київській редакції. З початком трагічних подій та Євромайдану вона починає розуміти, що більше не може так продовжувати й вирішує не просто змінити місце роботи, а й піти в зовсім іншу тематику для своїх статей.
Книгу можна розбити на три частини, де в першій наша головна героїня працює під тиском проросійського керівництва, у другій – вона стає відомою IT-журналісткою, а в третій починає працювати у команді народного депутата. Її життя настільки стрімко змінюється, що вона опиняється в Лондоні та стає агенткою розвідки МІ6.
Скажу відверто, читати частину про Євромайдан було дуже боляче. Незважаючи на те, що всі імені у книзі вигадані, а деякі події змінені, у спогадах одразу ж проступають ті жахливі й трагічні дні. Про них варто пам'ятати та не забувати, з якими труднощами та болем українці виборювали (й виборюють сьогодні) свою свободу.
Загалом, книга дуже цікава та динамічна. Дуже часто ловила себе на думці, що з написаного правда, а що вигадка. Схиляюся до того, що майже все правда, але тут вже варто було б авторку розпитати🙃
Також хочу поділитися декількома думками із самої книги:
• Хотілося вірити в краще, але чомусь згадувалися слова Вані про те, що всі люди президента були неймовірно набожними. «Може, просто їм так було легше красти», – пояснював він.
• Журналіст не посередник між владою і народом, а безпринципна маріонетка в руках того, хто йому платить. Можна бути ідейним і голодним, невідомим і навіть мертвим, але тільки не ідейним і чесним. Правда потрібна народу обмеженими порціями, не надто багато, щоб не захлинувся. От тільки що робити з цією правдою журналістам?
Книгу можна розбити на три частини, де в першій наша головна героїня працює під тиском проросійського керівництва, у другій – вона стає відомою IT-журналісткою, а в третій починає працювати у команді народного депутата. Її життя настільки стрімко змінюється, що вона опиняється в Лондоні та стає агенткою розвідки МІ6.
Скажу відверто, читати частину про Євромайдан було дуже боляче. Незважаючи на те, що всі імені у книзі вигадані, а деякі події змінені, у спогадах одразу ж проступають ті жахливі й трагічні дні. Про них варто пам'ятати та не забувати, з якими труднощами та болем українці виборювали (й виборюють сьогодні) свою свободу.
Загалом, книга дуже цікава та динамічна. Дуже часто ловила себе на думці, що з написаного правда, а що вигадка. Схиляюся до того, що майже все правда, але тут вже варто було б авторку розпитати🙃
Також хочу поділитися декількома думками із самої книги:
• Хотілося вірити в краще, але чомусь згадувалися слова Вані про те, що всі люди президента були неймовірно набожними. «Може, просто їм так було легше красти», – пояснював він.
• Журналіст не посередник між владою і народом, а безпринципна маріонетка в руках того, хто йому платить. Можна бути ідейним і голодним, невідомим і навіть мертвим, але тільки не ідейним і чесним. Правда потрібна народу обмеженими порціями, не надто багато, щоб не захлинувся. От тільки що робити з цією правдою журналістам?
Бестселери
Фільтр