Адам Кехейн

корисна книжка для всіх, хто цікавиться комунікаціями, бере участь у перемовинах і змушений спілкуватися з людьми😁

Анонім

Кехейн досліджує межу між співпрацею й капітуляцією, між розумінням і зрадою власних цінностей. Він кидає виклик уявленню про те, що можна будувати лише з тими, кого ми розуміємо і поважаємо. Автор доводить: найдієвіші рішення народжуються не в зоні комфорту, а в зоні напруги. Кехейн створює концепцію "творчої співпраці", яка базується не на любові, а на необхідності. Не на згоді, а на вмінні рухатися вперед, не зважаючи на конфлікти. Він не романтизує ворогів і не змушує до примирення заради красивої картинки. «Взаємодія з ворогом» — це книга, яка не заохочує до наївного оптимізму, але дарує віру в те, що спільна дія можлива навіть без згоди

Анонім

Зазвичай книги з коучингу та психології відносин залишаються поза моєю увагою. Проте «Взаємодія з ворогом» А. Кехейна впала в око яскравою обкладинкою та амбітною обіцянкою на ній розповісти «як працювати з людьми, які не викликають ні довіри, ні симпатії». Камон! Кожен з нас щодня взаємодіє з десятками інших людей і, будьмо відвертими, деякі з них нам не надто симпатичні. Тож чому б не стати трохи ефективнішим у спілкуванні? Проте, «Взаємодія з ворогом» навряд буде корисною в реалізації цього прагнення. Не зважаючи на те, що А Кехейн понад 25 років був учасником переговорів у надскладних міжнародних конфліктах та працював у понад 50 країнах світу, книга дуже малоінформативна. Дві третини тексту – переливання води «з пустого в порожнє», решта – приклади з власного досвіду письменника, які не надто влучно ілюструють попередньо викладену теорію. Мені навіть здалося, що А. Кейхен поставив собі свідому задачу: знайти якомога більше варіацій для викладу однієї й тієї ж думки. Книгу я дочитала лише тому, що не мала нічого іншого під рукою, інакше б кинула вже сторінці на п’ятдесятій.

Анонім