Книга жорстока та несправедлива, розповідає про дівчину з провінційного містечка, від якої відвернулися усі, навіть рідна мати, після того як вона повернулася додому повністю німа, з відрізаним язиком, та стала «не такою, як інші». Матір цуралася своєї доньки, зверталася до неї не на іʼмя, а на «Ти!», забороняючи розмовляти, оскільки її погана вимова, на думку матері, осоромить їхню родину в очах цілого селища. Тому, поглинена комплексами дівчина, не вимовить жодного слова, навіть поставши перед судом, маючи нагоду розповісти усю правду про трагедію яка спіткала її та її подругу. Та чи відновить вона голос попри усі страхи та завданий їй біль? До кінця книги лишається загадкою те, що відбувалося з дівчиною цілих 2 роки, тож книга триматиме вас в напрузі до останніх сторінок.

Особливістю книги є оповідь, яка ведеться від імені головної героїні, як звернення до хлопця якого вона кохає. Читаючи цю книгу, виникає враження, неначе читаєш особистий щоденник незнайомої тобі людини, на чиє життя випало чимало болю. Цей «щоденник» поступово розповість усю правду їхнього селища, які таємниці приховують його жителі, що сталося з дівчиною та чому?
Завдяки такому стилю написання повністю зближуєшся з головною героїнею. Разом з нею переживаєш усю жорстокість, якою її оповило суспільство, зневагу та осуд рідної матері, нерозділене кохання та самотність.

Цитати:
«Як би ти мені дозволив, я зцілувала б твій страх і дозволила б тобі лягти біля мене. Я померла б поруч з тобою і вважала б це щастям»;
«Якби ти був моїм, я втішила б тебе; якби ти був моїм, тебе не знадобилося б утішати!»;
«Я сама поспішила й віддала тобі своє серце. Не твоя вина, що ти його розбив»;
«Це наче ампутація. Ти був частиною моєї плоті, жив у мене під шкірою. Якщо тебе вирізати, рана кривавитиме, і деякий час я буду не в змозі нормально функціонувати»;
«Люди, яких ти врятуєш, не подякують тобі. Вони нанесуть хмизу й радітимуть, коли ти горітимеш на вогнищі»;
«Я відчуваю, що ти поруч, і це додає мені сили».