У цьому відгуку буде один спойлер, бо на ньому власне і побудована ця книга. Але здається у ЗМІ вже і так обговорюють це.

Я відчула, що ця книга найбільше була потрібна авторці. Вона наче вкотре розказує собі, як так сталося і переконує, що інакше вчинити не можна було.

Після прочитання, що сталося з Катею у 16 років у мене був шок, а після завершення цієї історії - спустошення. Вагітність у 16 років.

Я зовсім по іншому тепер дивлюся на книгу “Матера вам не наймичка…”, адже там про її підліткову вагітність ні слова, ні натяку! А вона ж про материнство.

Я щиро радію, що авторка народила після цього чотирьох дітей і та перша вагітність, яка не закінчилася появою малюка, не перекреслила можливість стати мамою. Я не знаю статистики і зовсім не орієнтуюся в цій темі, але телебачення у фільмах та серіалах сформувало стереотип - аборт під час першої вагітності - це ймовірність ніколи не мати дітей.

Не хочеться навіть уявляти чи наважилася б авторка на цю сповідь, якби в неї не було досвіду материнства.

І хоч як авторка намагається відпустити ситуацію, зізнається, що приміряє часом, а скільки б було б дитині на даний момент, якби не…

Назва книги для мене зовсім не відповідає змісту. Бо 80% тексту - це історія знайомства з хлопцем в якого закохується Катя, їхні бурхливі стосунки, вагітність, припинення вагітності та і стосунків врешті. Назва “Вагітна в 16” більше б розкривала її зміст. Так, це було б максимально спойлерно, зате чесно. Бо зізнатися, про вибір себе тут дійсно дуже-дуже мало.

Зовсім трохи авторка розповідає про свій перший шлюб і ще менше про свій другий. Але судячи з того, що саме в другому народилося троє дітей і цей шлюб триває - отже, все чудово! І я щиро радію.

Авторка фіналізує книгу своїми роздумами та баченням щасливого сімейного життя.

Так, ті для кого танці в клубі, куріння за школою, алкоголь не відомо як отриманий будуть близькими темами, то вони точно спіймають хвилю ностальгії.

І хоч ми наче з авторкою і майже одного віку, (вона трохи старша) та описані події не викликали в мене хвилю спогадів. Хіба якщо пригадати геть дитинство, то і в нас були випускні з пишними сукнями у дівчат та місцевому будинку культури, куди сходилося все село.

Я здивована сміливістю авторки поділитися досвідом підліткової вагітності. Адже очевидно, що подібні ситуації трапляються. Та ми знаємо тільки про ті, які завершилися народженням дитини. Але якщо ця історія завершилася за участі гінеколога і не на користь нового життя, то про це не говорять.

Ця історія точно має бути в інформаційному просторі, як нагадування, що дітям потрібно розповідати звідки вони взялися.

І ще, захоплює тираж - 20 тисяч примірників. Звертаю увагу на це останнім часом і для українського книжкового ринку - це дуже багато!

І так, авторка любить довгі назви своїх книг. А втім, ця книга зовсім не подібна на першу. Якщо в “Матері…” є де посміятися, то в цій я здається ледь усміхнулася один раз. Але може хтось не такий вразливий побачить більше дотепних моментів. Бо я не змогла. І звісно треба бути готовим до нецензурної лексики та суржику.

Книга, попри складність теми, читається дуже швидко та легко. Написано гарно і дуже талановито!

Дякую Каті за сміливість!