Юлія
Котик
11.02.2024
Новий відгук
«Місто з химерами» Олеся Ільченка розповідає про маловідомі сторони життя Городецького. Про родину, друзів, сучасників. Але не варто очікувати від роману достовірності, адже це тільки припущення: як все могло бути. Тут багато містичного і загадкового, тому сюжет затягує. Є і недоліки: паралельна сюжетна лінія про двох юнаків сучасного Києва. Ну не розмовляє так зараз молодь, мабуть варто було б трохи інакше обіграти паралель із нашим часом. Тому не скажу що книжка заслуговує найвищого балу, і все ж, я приємно провела з нею час.
Новий відгук
Пам’ять - ненадійна річ, все життя вона грається з нами в піжмурки. Дослідження людського мозку показують, що ми майже завжди запам’ятовуємо події недостовірно. Здається, як з нами відбувається щось значуще, то ми вже точно це добре закарбуємо в пам’яті. Але ні, все якраз навпаки. Засліплені сильними переживаннями, наші спогади викривляються. І це лише наше, особисте. А що казати за пам’ять родини, міста, народу?
Роман “Амадока” Софія Андрухович присвятила темі пам’яті. І по-моєму, їй вдалося цю тему розкрити вповні. Із цілого намиста вузликів про минуле і сучасне складається потужна оповідь про те що було, а більшою мірою, що могло б бути. Книга заворожує своєю глибиною, кількістю тем та постатей, що зринають у ній. А особлива авторька поетика додає читанню такого терпкого присмаку, як той горіх на перших сторінках. Ти ніби проживаєш всі ці історії, пірнаєш у них і за короткий час намагаєшся осягнути весь біль, трагедію кожного з героїв. І через них текст ніби торкається твоїх особистих маленьких ран, спогадів твоєї сім’ї, твого роду, які не загояться, доки існуватиме твоя пам’ять.
Роман “Амадока” Софія Андрухович присвятила темі пам’яті. І по-моєму, їй вдалося цю тему розкрити вповні. Із цілого намиста вузликів про минуле і сучасне складається потужна оповідь про те що було, а більшою мірою, що могло б бути. Книга заворожує своєю глибиною, кількістю тем та постатей, що зринають у ній. А особлива авторька поетика додає читанню такого терпкого присмаку, як той горіх на перших сторінках. Ти ніби проживаєш всі ці історії, пірнаєш у них і за короткий час намагаєшся осягнути весь біль, трагедію кожного з героїв. І через них текст ніби торкається твоїх особистих маленьких ран, спогадів твоєї сім’ї, твого роду, які не загояться, доки існуватиме твоя пам’ять.
Новий відгук
Ця збірка наповнена легким приємним смутком та любов‘ю.
Вірші, написані за 2020-й. Коли всі ми сиділи по своїх домівках, коли були не здатні подолати безмежні простори, що так манили. Коли ще й не уявляли, яким божевільним стане наше життя через пару років.
Тут немає відчаю чи тривоги. Є спостереження за світлом і світом: за птахами, деревами, відчуттями. Часом озивається самотність, але разом з тим – вдячність. За цей досвід, за цю можливість заглибитися в себе, віднайти своє місце у цій географії та часі.
Перечитуєш ці вірші і теж відчуваєш вдячність. За нагадування, впізнавання чогось зрозумілого, рідного. За почуття якоїсь ледь вловимої душевної врівноваги, яку дарують рядки. І за приємне запаморочення від неперервного бігу календаря. Осінь. Зима. Весна. Літо. Осінь.
Вірші, написані за 2020-й. Коли всі ми сиділи по своїх домівках, коли були не здатні подолати безмежні простори, що так манили. Коли ще й не уявляли, яким божевільним стане наше життя через пару років.
Тут немає відчаю чи тривоги. Є спостереження за світлом і світом: за птахами, деревами, відчуттями. Часом озивається самотність, але разом з тим – вдячність. За цей досвід, за цю можливість заглибитися в себе, віднайти своє місце у цій географії та часі.
Перечитуєш ці вірші і теж відчуваєш вдячність. За нагадування, впізнавання чогось зрозумілого, рідного. За почуття якоїсь ледь вловимої душевної врівноваги, яку дарують рядки. І за приємне запаморочення від неперервного бігу календаря. Осінь. Зима. Весна. Літо. Осінь.
Новий відгук
Мовчання вбиває
Ми цю фразу використовуємо як ідіому досить часто, правда? Особливо в ситуаціях,пов’язаних зі стосунками між людьми. Коли під час конфлікту чи непевної ситуації атмосфера між людьми напружується настільки, що це дуже складно витерпіти. І ніхто не робить першого кроку назустріч, аби прояснити ситуацію.
Уявіть, що такий стан триває роками. І це не випадкові знайомі, а рідні люди. Подружжя. Діти, батьки.
«Несказане», Селесте Інг – щемка і відверта історія сім‘ї, де не все гаразд. Всі зберігають в секреті свої маленькі таємниці і великі переживання. Страх бути почутими і висміяними чи відштовхнутими породжує тишу. А в тиші із комплексів і проблем народжуються маленькі монстри. Вони постійно голодні і постійно терзають душу зсередини.
І лише порушення цієї мовчанки може врятувати всіх. Або трагедія, що змусить виплеснути все через роками стримуваний крик.
Ми цю фразу використовуємо як ідіому досить часто, правда? Особливо в ситуаціях,пов’язаних зі стосунками між людьми. Коли під час конфлікту чи непевної ситуації атмосфера між людьми напружується настільки, що це дуже складно витерпіти. І ніхто не робить першого кроку назустріч, аби прояснити ситуацію.
Уявіть, що такий стан триває роками. І це не випадкові знайомі, а рідні люди. Подружжя. Діти, батьки.
«Несказане», Селесте Інг – щемка і відверта історія сім‘ї, де не все гаразд. Всі зберігають в секреті свої маленькі таємниці і великі переживання. Страх бути почутими і висміяними чи відштовхнутими породжує тишу. А в тиші із комплексів і проблем народжуються маленькі монстри. Вони постійно голодні і постійно терзають душу зсередини.
І лише порушення цієї мовчанки може врятувати всіх. Або трагедія, що змусить виплеснути все через роками стримуваний крик.
Новий відгук
«Природа всіх речей» — це трохи сімейна сага, трохи історичний роман, а десь навіть роман-дорослішання. Спочатку ми поринаємо в епоху колоніальної Британії, далеких експедицій, і подорожуємо разом з юним злодієм-ботаніком. Згодом він приводить нас до Америки, до багатого маєтку, де маленька розумна дівчинка пізнає закони природи. І тут історія її життя стає дивовижною подорожжю, яку ми проживатимемо разом аж до останніх сторінок книги.
Тут справді живі персонажі, а ще особливо відчутна атмосфера епохи. Чимало неоднозначних тем спонукають до роздумів. Цікаво передана ідея про дрібне життя людини у безмежному часі та просторі. І попри весь драматизм, вселяє надію на те, що яким би величезним не був наш світ, у ньому таки можна знайти однодумців.
Тут справді живі персонажі, а ще особливо відчутна атмосфера епохи. Чимало неоднозначних тем спонукають до роздумів. Цікаво передана ідея про дрібне життя людини у безмежному часі та просторі. І попри весь драматизм, вселяє надію на те, що яким би величезним не був наш світ, у ньому таки можна знайти однодумців.
Новий відгук
Я не скажу, що ця книжка відкрила для мене якийсь чудесний світ новий. Мабуть, тому, що темою психічних розладів я цікавлюся вже давно. Але мене приємно здивувало, як все чітко і просто розписано з точки зору біохімічних процесів.
Мені здається, ця книжка буде корисною в першу чергу тим, хто тільки починає цікавитися темою сучасної психотерапії. У тексту доволі жвавий виклад, з адекватним гумором. Єдине, про що варто пам'ятати під час читання — авторка не є науковцем у сфері психіатрії, тож не варто сприймати всерйоз деякі її припущення. Це все-таки науково-популярна література. Також не варто ставити собі чи своїм близьким діагнози за цією книжкою. Я би радила її читати в першу чергу тим людям, хто скептично ставиться до таких проблем, як тривожність, депресія чи біполярний розлад. А також тим, хто має близьких чи друзів із подібними розладами і хоче зрозуміти, як правильно підтримувати їх, і не шкодити їхній психіці ще більше.
Мені здається, ця книжка буде корисною в першу чергу тим, хто тільки починає цікавитися темою сучасної психотерапії. У тексту доволі жвавий виклад, з адекватним гумором. Єдине, про що варто пам'ятати під час читання — авторка не є науковцем у сфері психіатрії, тож не варто сприймати всерйоз деякі її припущення. Це все-таки науково-популярна література. Також не варто ставити собі чи своїм близьким діагнози за цією книжкою. Я би радила її читати в першу чергу тим людям, хто скептично ставиться до таких проблем, як тривожність, депресія чи біполярний розлад. А також тим, хто має близьких чи друзів із подібними розладами і хоче зрозуміти, як правильно підтримувати їх, і не шкодити їхній психіці ще більше.
Новий відгук
Збірка особливих страв, віднайдених у різних куточках України. Це, якщо задуматися, справді скарб: автентичні страви, що збереглися до наших днів. Якимось дивом їх не витіснили ні макарони по-флотськи, ні олів'є, ні пельмені. Це те, що їли наші предки сто, двісті, а може і тисячу років тому. І Клопотенко ці рецепти зібрав, дослідив та оновив у цілком доступному для сучасних українців форматі.
У всіх нас є особливі страви, рецептурні фішки та улюблені смаки, що передаються від бабусь і дідусів через покоління. І кожна така маленька традиція може щось цікаве розповісти про нас та наш рід. Не важливо, що то буде: печена аж до чорного картопля з мерзлим салом, вареники з порічками чи фаршировані лини. Це все наша історія, яку варто куштувати і відкривати для себе заново.
У всіх нас є особливі страви, рецептурні фішки та улюблені смаки, що передаються від бабусь і дідусів через покоління. І кожна така маленька традиція може щось цікаве розповісти про нас та наш рід. Не важливо, що то буде: печена аж до чорного картопля з мерзлим салом, вареники з порічками чи фаршировані лини. Це все наша історія, яку варто куштувати і відкривати для себе заново.
Новий відгук
Ми всі знаємо, що таке розгубленість перед важким та важливим рішенням.
Ми всі хоч раз питали себе: "Можна мені зараз хоч трошки побути безпорадною дитиною і не розбиратися з проблемами?"
Нам усім страшно за своє майбутнє.
А якщо у нас є діти, за їхнє майбутнє буває ще більш страшно.
Тож ця книжка — для нас всіх.
Бакман, як завжди, співчутливо та з гумором, нагадує нам, що життя непередбачуване та коротке. І що це нормально — бути розгубленими, наляканими та невпевненими в собі і в своєму виборі.
Адже ми справжні — не наші соціальні статуси, не зароблені гроші. Справжні ми — ті, хто обіймають батьків, дуркують з дітьми, засинають поруч із коханими. А ще ті, хто співчувають і допомагають незнайомцям у біді.
Ті, хто можуть поглянути в дзеркало і сказати: "Твоє життя — абсолютно пересічне. Та й нехай. Насолоджуйся ним."
Ми всі хоч раз питали себе: "Можна мені зараз хоч трошки побути безпорадною дитиною і не розбиратися з проблемами?"
Нам усім страшно за своє майбутнє.
А якщо у нас є діти, за їхнє майбутнє буває ще більш страшно.
Тож ця книжка — для нас всіх.
Бакман, як завжди, співчутливо та з гумором, нагадує нам, що життя непередбачуване та коротке. І що це нормально — бути розгубленими, наляканими та невпевненими в собі і в своєму виборі.
Адже ми справжні — не наші соціальні статуси, не зароблені гроші. Справжні ми — ті, хто обіймають батьків, дуркують з дітьми, засинають поруч із коханими. А ще ті, хто співчувають і допомагають незнайомцям у біді.
Ті, хто можуть поглянути в дзеркало і сказати: "Твоє життя — абсолютно пересічне. Та й нехай. Насолоджуйся ним."
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Полиць поки немає