Війна - це страшно. Війна - це смерть.
Як людина далека від будь-чого, що стосується східної культури,включаючи літературу. Дуже боялась почати цей цикл, щоб не розчаруватись. Оскільки могла не зрозуміти сенс культури та історії країни...

Книжка починалась доволі примітивно, але вже після середини події почали люто розгортатись. Кван вдалося вдихнути свіжість у ці кліше. Вона не поспішає з магією, але коли ці моменти нарешті з’являються, вони заворожують і шокують водночас.

Це вже не історія про дівчинку-сироту, яка вступила в елітну академію, де вона має заслужити своє місце під сонцем. Це – кривава історія про війну з найжорстокішими описами і натяком на державний переворот у майбутньому. Але жорстокість була, далеко не найгіршим, що на мене чекало. Найскладнішим було читати про моральні переживання персонажів, про те, як війна ламає життя мільйонів людей. А постійні роздуми Жинь? Її нескінченні метання, те, як вона намагається чинити правильно, старається захистити свій (чи не зовсім свій) народ, друзів… Те, як вона переосмислює свої власні принципи й переконання. Така сила волі заслуговує на глибоку повагу, не інакше.