Зустрічатися тільки один раз на рік, але кохати одне одного? Думаєте, що це неможливо? Але не для них.

Коли я купила книгу, то не знала про неї нічого. І це на краще, бо якби мені було відомо, що головні герої зустрічаються тільки один раз на рік, я би сказала: "І це комусь подобається? Це називають коханням?". Що ж, якщо закрити очі на те, що це справді дивно, то історія виходить максимально захоплююча. 💫

Моя оцінка 4.5/5, бо це дійсно якісний роман, але у мене з книгою виникли деякі проблеми, які я опишу саме так:
Ділимо історію на три частини.
1. Вау, вау, вау. Це щось максимально круте і незвичне, не можу зупинитися читати.
2. Що? Це не комфортно і тупо. Втф, навіщо? *Відкладаю книгу на 6 місяців*
3. Гаразд, мені знову починає подобатися. ЩО? Омг, які повороти подій, я не очікувала.
Дочитую книгу.

Персонажі. Головна героїня та головний герой тут на першому плані (логічно), другорядних персонажів я не запам'ятала, бо про них відомо не багато, але нехай.

Фелон та Бен. Актриса та письменник. Закохані. Їх моменти милі, атмосферні, сповнені почуттів. Їх поцілунки на 12/10. 🔥

Щодо сюжету, то тут просто треба читати, повірте, ця історія варта того, щоб її прочитали. 🙌🏻

Не впевнена, що буду активно продовжувати знайомство з Колін Гувер, але «9 листопада» рекомендую прочитати любителям такого жанру.

Як і більшості людей, книга нагадала мені ДШіТ, але на відміну від цієї серії, «Ці порожні обітниці» заполонили моє серце. 🤭

Милостивий та Немилостивий двір. Темні та світлі фейрі, які насправді не поділяються на добрі та злі.

Брі потрапляє у новий для неї світ, вона шукає свою сестру, яку продали королю Немилостивого двору – Мордею. Їй потрібна сестра, а йому її допомога. Вони укладають угоду...

Спостерігати за всіма сюжетними поворотами було дуже цікаво, тим паче враховуючи той факт, що їх тут доволі багато.

Мені сподобалося, що головну героїню показали не тільки як сильну жінку, а й як закохану у хлопця дівчину. Двоє чоловіків до яких її тягне, але кожен з них має свої таємниці. Майже єдиний любовний трикутник, який я не буду гнобити. 😂

Фінн >>. А також Фінн та його компанія >>.

P.s. саме вони нагадали «Жорстокого принца».

А зараз про мою слабкість у книгах. Світобудова та НЕ ідеалізовані персонажі. Неймовірно прописаний всесвіт. Тут не просто світ у якому живе головна героїня, тут світ, про історію якого нам розповідають під час самої книги. До цього ж тут не просто шикарні персонажі, тут персонажі з мінусами, вони не ідеальні, вони вчиняють не тільки хороші справи, а також багато поганих. Крадуть, вбивають, виживають, борються. Окрема подяка авторці, яка гарно прописала КОЖНОГО з них. У мене виникло відчуття, що всі персонажі насправді живі.

P.s. гобліни зайняли окреме місце у моєму серці. Створіння, які за будь-яку допомогу хочуть оплату, які мають власні сили та історії. Мандрівники світу фейрі.

Маю бажання подивитися фільм по цій книжці, а ще краще серіал.

Дивовижна історія в яку я закохалася з перших сторінок, продовження якої з нетерпінням чекаю і яку однозначно рекомендую.

Я б назвала цю історію доволі якісним фентезі. Цікава задумка та гарно прописаний сюжет, хоча були моменти, коли ставало трохи нудно. Мені історія здавалася містами химерною. Тут нові, не банальні, вигадані істоти та деякі речі, які в інших книгах особисто я раніше не зустрічала. Кінцівка була неочікуваною, тож я з нетерпінням чекаю на другу частину. Дуже цікаво, як події будуть розвиватися у ній та що чекатиме головну героїню далі...

«Це історія про сміливість, відданість і самопожертву...» саме така фраза є у кінці книги і нею можна чудово описати історію. «Гра в брехню» мій перший детектив від Рут Веа і не дивлячись на велику кількість негативних відгуків мені ця історія сподобалася. Можливо тому, що не очікувала від неї динамічних подій. Я купила цю книгу заради атмосфери та сюжету який ділиться на два: минуле і теперішнє. Я прониклась цією книгою та її персонажами, дружбою дівчат, які віддані одна одній. Такою відданістю, яку я ще ніде не зустрічала. Книга насправді була чарівною, а місцями моторошно. Я щиро переживала за Айсу та її доньку, адже розповідь ведеться саме від її обличчя.

Найцікавіші повороти почалися десь після 250 сторінки. Тож так, перші 250 сторінок будуть пов’язані з розповідями про минуле, про дружбу та скоєний вчинок. Але без якихось серйозних деталей.

Кінцівку передбачити було не надто важко, але це не змінило мого ставлення до книги.

Тож, якщо ви хочете насолодитися атмосферою маленького, приморського містечка, яке ховає таємницю чотирьох дівчат підлітків, які у свій час дещо зробили і побачити як цей вчинок вплинув на їхнє майбутнє – читайте «Гру в брехню» від Рут Веа.