Ця книга — істинна насолода! Вона така гарна, така приємна як на дотик, так і всередині, текстом. Читаєш і відпочиваєш!!! Напевне треба іноді "перемикатись"...
Головна героїня, Міна, їй 16. Кожен рік сильний шторм приносить на її батьківщину смертоносні повені. І щороку в селищі в море кидають молоду дівчину — наречену для Морського бога, бо є легенда, що справжня наречена зніме прокляття і все заспокоїться. Цьогоріч жертвою має стати Шім Чон, яку кохає брат головної героїні Чжун. І Міна пірнає у вир замість Шім... Величезний морський дракон приносить її у світ духів під море, де в небі плавають рибки, де співіснують боги і духи, дракони і імаґі, де є ріка душ, і різні Доми, що боряться за владу. У неї є місяць, щоб знайти відповіді і зняти прокляття, бо потім вона втратить душу і помре 😱 Але несподівано червона стрічка долі зв'язує її з загадковим лордом Шіном, який є захисником і вартовим Морського бога. Але ж лише істинна наречена, пов'язана саме з Богом, може зняти прокляття...
Я не вмію гарно передавати емоції. Але ця книга про сім'ю, про самопожертву, про друзів і ворогів, і, звичайно, про справжнє кохання, яке подолає всі перепони, бо стрічка долі ніколи не помиляється ...
І все це, всі пригоди і пошуки — все на фоні неймовірної природи, чарівних річок, підвісних мостів, гір, долин і лісів з міфічними створіннями...
Дуже рекомендую!!! 12/10

Класика — це справді круто!!! Давно я не відчувала такої насолоди, читаючи текст, шукаючи в інтернеті значення слів, яких не знала, зупиняючись, щоб "переварити" прочитане.

У творі розповідається про Василя Хрисанфовича Комаху, якого знайомі називають Доктор Серафікус, про його життя в Києві в 20-х роках минулого століття на тлі історичних подій того часу. Він чудний чоловік — самотній і відлюдькуватий в повсякденному житті, хоча й веде викладацьку діяльність. А ще у нього дивні погляди на життя і особливо на кохання.

У нього п'ятирічна подруга Ірця, друг (якщо його можна так назвати) художник Корвин і жінки, яких він кохає і водночас не кохає, але й ревнує... Тася, Вер. Все заплутано. Тому дуже раджу прочитати цей твір. Думаю, кожен сприйме його по своєму... А доти декілька цитат:

"...він живе якось по-іншому, ніби й не живе зовсім, ніби боїться жити, ніби боїться доторкнутися до життя, ніби живе непомітно, вгамовано, мовчазно."

"Кохання може набувати найрізноманітніших форм. Для Комахи воно набрало форми відокремленої ілюзії, примхи, самотньої замкнености, нерішучого боязкого уникання."

"Серафікус — не людина, а так, амфібія, молюск, якась фрікція. Так, паперова силюета. Тінь од людини. Гомункулюс."

"Не часто життя приносить нам щось цікаве й не часто бавить нас химерами, але треба вміти вихопити з життя ці рідкі і не щедрі подарунки нашої долі"