Класика — це справді круто!!! Давно я не відчувала такої насолоди, читаючи текст, шукаючи в інтернеті значення слів, яких не знала, зупиняючись, щоб "переварити" прочитане.

У творі розповідається про Василя Хрисанфовича Комаху, якого знайомі називають Доктор Серафікус, про його життя в Києві в 20-х роках минулого століття на тлі історичних подій того часу. Він чудний чоловік — самотній і відлюдькуватий в повсякденному житті, хоча й веде викладацьку діяльність. А ще у нього дивні погляди на життя і особливо на кохання.

У нього п'ятирічна подруга Ірця, друг (якщо його можна так назвати) художник Корвин і жінки, яких він кохає і водночас не кохає, але й ревнує... Тася, Вер. Все заплутано. Тому дуже раджу прочитати цей твір. Думаю, кожен сприйме його по своєму... А доти декілька цитат:

"...він живе якось по-іншому, ніби й не живе зовсім, ніби боїться жити, ніби боїться доторкнутися до життя, ніби живе непомітно, вгамовано, мовчазно."

"Кохання може набувати найрізноманітніших форм. Для Комахи воно набрало форми відокремленої ілюзії, примхи, самотньої замкнености, нерішучого боязкого уникання."

"Серафікус — не людина, а так, амфібія, молюск, якась фрікція. Так, паперова силюета. Тінь од людини. Гомункулюс."

"Не часто життя приносить нам щось цікаве й не часто бавить нас химерами, але треба вміти вихопити з життя ці рідкі і не щедрі подарунки нашої долі"