"Камінний хрест" — це глибоко зворушлива й вражаюча новела, що в кількох сторінках концентрує трагізм цілого покоління українських емігрантів. Василь Стефаник створює надзвичайно сильний психологічний портрет людини, яка змушена залишити рідну землю, родину, життя — і вирушити в невідомість за океан, шукаючи кращої долі.
Головний герой, Іван Дідух, постає перед читачем як справжній селянин із плоті й крові, змучений важкою працею, прив’язаний до рідної землі й глибоко травмований прощанням з нею. Його "камінний хрест" стає символом не лише прощання з домом, а й хрестом життя, який він ніс усе життя, і який тепер залишає як пам’ять про себе.
Мова Стефаника надзвичайно виразна й лаконічна, кожне слово має вагу, кожна емоція — щира й болюча. Новела написана з такою глибиною співпереживання, що важко залишитися байдужим: навіть у своїй стриманості вона пронизує серце. Це література, яка не розважає — вона спонукає до думки, до співчуття, до переосмислення власної прив’язаності до дому, землі, батьківщини.
"Камінний хрест" — один із найсильніших творів української новелістики, у якому Стефаник показав, що справжня література — це правда. І ця правда болить, але водночас і очищує.
Анонім
Чарівна різдвяна книга! Оповідання Олени Пчілки «Маскарад» – тепер моє улюблене! Я наче побувала в зимовому сніжному Києві 1900-х років. Звісно, в книзі є й інші атмосферні оповідання, які особливо приємно читати в різдвяний період. Таку книгу хочеться берегти і перечитувати улюблені твори перед святом Різдва.
Анонім
Вже, можливо, не дуже актуальний цей відгук, адже зима добігає кінця, але от дочитала лише вчора. Бо знайомство з цією збіркою тривало понад 2 місяці. Я відкривала та читала 1-2 оповідання про Різдво. Звичайно, "Ніч перед Різдвом" Гоголя відома усім, а далі величезна кількість нових історій від відомих для мене та навіть не дуже авторів. Олена Пчілка, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Богдан Лепкий та багато інших писали про Різдво. Часто сумні, але зворушливі та щирі історії про очікування свята, про ялинки, гостини і голодні роки, традиції та 12 страв, про час іноді веселий для когось, а для інших трагічний. Кожне оповідання відгукнеться, знайдуться улюблені.
Дуже приємно, що додали кілька творів від сучасних авторів — Юрія Андруховича та Тараса Прохаська. Любко Дереш, Лариса Денисенко, Марина Гримич, Надійка Гербіш та Галина Осадко написали спеціально для збірки. Сучасне Різдво багатьох українських родин — із сумом, болем, втратами та очікуванням перемоги над ворогом.
"Різдво,1972" Дереша про свято у Калинців мене вразило до глибини душі. Ворог нищив українські сім'ї не з 2014 і 2022, а десятки років до цього. Та навіть століття.
Неймовірне видання, яке варте бути в кожній домашній бібліотеці, доповнюють красиві атмосферні ілюстрації. Недарма наклад у 8100 примірників просто розлетівся.
А як тільки побачите, що є новий, то купуйте, щоб потім не жалкувати.
Анонім
