Василь Стефаник

"Камінний хрест" — це глибоко зворушлива й вражаюча новела, що в кількох сторінках концентрує трагізм цілого покоління українських емігрантів. Василь Стефаник створює надзвичайно сильний психологічний портрет людини, яка змушена залишити рідну землю, родину, життя — і вирушити в невідомість за океан, шукаючи кращої долі.

Головний герой, Іван Дідух, постає перед читачем як справжній селянин із плоті й крові, змучений важкою працею, прив’язаний до рідної землі й глибоко травмований прощанням з нею. Його "камінний хрест" стає символом не лише прощання з домом, а й хрестом життя, який він ніс усе життя, і який тепер залишає як пам’ять про себе.

Мова Стефаника надзвичайно виразна й лаконічна, кожне слово має вагу, кожна емоція — щира й болюча. Новела написана з такою глибиною співпереживання, що важко залишитися байдужим: навіть у своїй стриманості вона пронизує серце. Це література, яка не розважає — вона спонукає до думки, до співчуття, до переосмислення власної прив’язаності до дому, землі, батьківщини.

"Камінний хрест" — один із найсильніших творів української новелістики, у якому Стефаник показав, що справжня література — це правда. І ця правда болить, але водночас і очищує.

Чарівна різдвяна книга! Оповідання Олени Пчілки «Маскарад» – тепер моє улюблене! Я наче побувала в зимовому сніжному Києві 1900-х років. Звісно, в книзі є й інші атмосферні оповідання, які особливо приємно читати в різдвяний період. Таку книгу хочеться берегти і перечитувати улюблені твори перед святом Різдва.

Вже, можливо, не дуже актуальний цей відгук, адже зима добігає кінця, але от дочитала лише вчора. Бо знайомство з цією збіркою тривало понад 2 місяці. Я відкривала та читала 1-2 оповідання про Різдво. Звичайно, "Ніч перед Різдвом" Гоголя відома усім, а далі величезна кількість нових історій від відомих для мене та навіть не дуже авторів. Олена Пчілка, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Богдан Лепкий та багато інших писали про Різдво. Часто сумні, але зворушливі та щирі історії про очікування свята, про ялинки, гостини і голодні роки, традиції та 12 страв, про час іноді веселий для когось, а для інших трагічний. Кожне оповідання відгукнеться, знайдуться улюблені.

Дуже приємно, що додали кілька творів від сучасних авторів — Юрія Андруховича та Тараса Прохаська. Любко Дереш, Лариса Денисенко, Марина Гримич, Надійка Гербіш та Галина Осадко написали спеціально для збірки. Сучасне Різдво багатьох українських родин — із сумом, болем, втратами та очікуванням перемоги над ворогом.

"Різдво,1972" Дереша про свято у Калинців мене вразило до глибини душі. Ворог нищив українські сім'ї не з 2014 і 2022, а десятки років до цього. Та навіть століття.

Неймовірне видання, яке варте бути в кожній домашній бібліотеці, доповнюють красиві атмосферні ілюстрації. Недарма наклад у 8100 примірників просто розлетівся.

А як тільки побачите, що є новий, то купуйте, щоб потім не жалкувати.

«Різдвяна класика» від «Віват» — справжній різдвяний скарб, який одразу став хітом! 🎄 Мені вдалося придбати її ще на старті продажу, і всі зимові свята я провела за читанням чудових історій українських класиків і сучасних авторів.

Збірка об'єднує близько 60 творів:

✨ добре відомих ще зі школи класиків: Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Богдан Лепкий, Панас Мирний;

✨ маловідомих авторів, таких як Михайло Косач, Осип Маковей;

✨ і сучасних письменників: Лариса Денисенко, Марина Гримич, Надійка Гербіш, Любко Дереш.

Це видання вражає: великий формат, дивовижні ілюстрації й неймовірна обкладинка, яка одразу створює святковий настрій. Неможливо було відірватись від цієї магії на папері! Оповідання Олени Пчілки, особливо «Три ялинки», торкнули до глибини душі.

Дуже класна книга 😍
Купила на подарунок, але тепер хочу ще одну для власної бібліотеки.
Яскраво автентично оформлена і занурює у різдвяну атмосферу як своїм змістом, так і виглядом.
#zymovyi_marafon

Після книги "Живі. Зрозуміти українську літературу" рука потягнулась що Стефаника. Збірка "Синя книжечка" - потужна однозначно. З оповідань, які там є, колись давно я читала лише "Новина" і то запам'яталось назавжди. Решта - для мене нові. Проза письменника непроста, так, там треба точно словник в першу чергу. Так, не весь діалект зрозумілий. Але кожен твір його горить вогнем - там треба відчути. Я навіть зараз вважаю, що не дорослА ще для цього автора цілком, але бажання знайомитись далі з творчістю є. Мені тексти Стефаника більше новели, при чому досить класичні. Знаю, що деякі дослідники так їх і інтерпретують.

Тексти автора шматують, дивують і вони дійсно депресивні. Я не знаю наразі жодного творіння письменника, через яке можна було б усміхнутись.

Збірка новел Стефаника, класика української літератури.
Книгу подарував мені дядя, йому здалося, що тут цікава мова. На жаль, ця цікава мова для мене виявилася дуже важкою, місцями я буквально не розуміла про що йде мова. Діалоги — це суцільні діалектизми і запозичення.

Стереотипне уявлення про українську література як страждальницьку літературу про селян ця збірка підтверддує на сто відсотків. З 31 новели жодної позитивної. Так вони життєві, але часом прям жорстокі, такі собі епізоди з життя селян.
Книга для тих, хто бажає глибше ознайомитися з творчістю класика, але ради її я нікому не зможу.