Цю історію я перечитувала, бо познайомилась з нею у 2017 році.
Чому взялась перечитувати?
Бо антиутопія Сила писалась під натхненням від цієї історії, але про суспільство абсолютно протилежне, хоч і так само на релігійній основі.
Що ж, якщо ви не знайомі з сюжетом Оповіді, то трохи розкажу.
Колишні США стали називатись Гілеад. Всі кордони перекриті, жінки стали фактично безправними (заборонено читати, писати, рахувати, про одяг, голосування чи прийняття рішень, взагалі мовчу).
Багато жінок втратили фертильність, але ті, хто ще здатен народжувати потрапляють в спеціальні центри на навчання, стають Служницями, а потім розподіляються в сім'ї вищих чинів — Командорів, де мають виконати єдину функцію: народити дитину і перейти далі, в іншу родину.
Ці жінки не мають імен, лише номери та прізвиська за іменем Командора, в якого живуть.
Головну героїню звуть Фредова, але раніше її звали Джун і вона не забула та не змирилась.
Дуже крута антиутопія, коли читаєш її, то моментами страшно, а моментами так обурює, як суспільство могло до такого дійти...
Деякі епізоди вражали своєю емоційністю та пронизували до кісток, але від цього не можеш спинитись все глибше поринаючи в безодню життя Служниць, їх безпросвітних буднів, які наче безпечні та ситі, але...
Якщо класичні антиутопії вам подобаються, то зверніть увагу і на цю, бо попри сухувату мову авторки, вона має чим вразити, однозначно.
Якщо ж ви візуал, то екранізація теж варта уваги, хоч я ще не подивилась всі сезони 😉