Юрій Іздрик

Варнер Херцог вважав вершиною німецькою культури незакінчену п’єсу Бюхнера “Войцек” (яку довгий час називали “Воццек” через поганий почерк драматурга). У п’єсі йдеться про чоловіка, який почав божеволіти і убив свою дружину з ревнощів. Іздрик також не пройшов повз цей твір, можливо навіть цих творів, адже говорив, що його проза “органічно поєднується з візуальним мистецтвом”, тому можливо й сам дивився, як “Войцек” працює на візуальному рівні.

“Воццек” Іздрика — це історія нещасного кохання, яка подана в химерному стилі, де перемішані спогади, сни, фантазії і роздуми. Герой схибнувся і тепер перебуваючи в палаті снить, згадує, рефлексує. Чи він намагається втекти у сни, які звільнять його від болю, чи навпаки хоче вибратись зі своїх снів, щоб почати жити? Ця книга не має якогось чіткого пояснення, читач сам має дійти висновків згідно зі своїм досвідом та асоціаціями. Іздрик вибудовує текст таким чином, що ділячись мареннями і досвідами героя, намагається розмити фізичні та просторові обмеження, створити тривимірність тексту. Ніби автор запрошує до простору книги, де не має ні початку, ні кінця.

В розділі книги “Шеол”, чи то розповідається про книгу, яку пише Воццек, чи автор іронізує над своїм задумом. Або ж, можливо, “Воццек” і є тією книгою, яку пише герой, в перемішку з його пробудженнями та снами.

“Тоєві хотілося уникнути набридливої лінеарності чи навіть прямолінійності тексту, необхідності читати від початку до кінця, чи принаймні знати про початок і кінець — над подібним завданням бився згаданий раніше Кортасар”.

Це чиста постмодерністська гра. Іздрик деконструює звичну нам структуру роману. Тут не буде типової композиції чи сюжету. І загалом є плани усунути автора, а потім і саму мову. Згодом автор іронізує, що плани залишатимуться планами, аж поки не буде написане перше слово. А де повинне бути це перше слово в тексті без початку і кінця? Ну Воццек знаходить вихід, він пише обидві частини тексту одночасно. Можливо, це пряма підказка автора, як треба читати цю книгу? Як у “Грі в класи”, коли Кортасар запропонував кілька варіантів читання книги: лінійну і за спеціальною схемою.

Попри те, що є амбіція піддати руйнації саму мову, а можливо й завдяки цьому — тут дуже багато уваги приділено мові, фонетиці, звучанню тексту, його акустиці. Імпресивні фрагменти і потоки свідомості перемішуються з розповідним стилем. Це ніби зріз запаленого розуму, що то в свідомості, то марить. Але це так добре написано, що ти не в’язнеш, текст буквально поглинає тебе.

Ну і який же постмодернізм без інтертекстуальності: тут багато цитат, алюзій, посилань і натяків. Звісно, тут згадуються Кортасар і Борхес, є алюзії на Тичину, є прямі цитати, як, наприклад, з вірша поетки Г. Петросаняк: "ґраційно тримаючи кошик, перетинає майдан жінка з медвяним відтінком волосся й ім'ям спартанки".

Автор вплітає це все у текст і багато що лишиться непоміченим, але це не критично, то просто ще один шар, який робить текст більш просторовим і невичерпним одним прочитанням. Текст самодостатній, він пливкий і гладкий. Ти читаєш і не можеш зупинитись. Іноді мова розпадається, утворюються якісь дивні слова; літери міняються місцями, або ж взагалі слова шикуються в якомусь своєму порядку. Так перший і другий розділ закінчуються молитвою. І ця молитва виглядає таким чином, ніби передає розщеплення мови, або ж розщеплення характеру героя. А можливо ця молитва його заганяє в марево і маячню, після яких все починається по колу: з’являється біль, який повертає його до життя, і він чекає завершення ночі; або ж він чекає завершення дня, щоб заснути і забути про біль.

Мені подарували цю збірку на день народження, і тепер я дарую її близьким людям. Це дійсно красиво... Іздрик вміє зачепити

Для мене ідеальною книгою для відпустки є збірка поезій або оповідань. А саме зараз — "Так ніхто не кохав. Антологія української поезії про кохання" від видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА.
Чому поезія? Бо не треба слідкувати за розвитком сюжету, можна просто насолоджуватись короткими образами, які малюють в голові вірші. Моменти кохання, захоплення, розлуки. Можна в будь-яку хвилину перерватись і насолодитись прочитаним.

Ця збірка особлива своєю різноманітністю тем і авторів. Тут ви знайдете поезії, створені такими майстрами та майстринями слова, як Тарас Шевченко, Микола Вороний, Михайль Семенко, Максим Рильський, Євген Маланюк, Наталя Лівицька-Холодна, Олекса Стефанович, Олена Теліга, Дмитро Павличко, Іван Малкович, Юрій Іздрик, Іван Лучук, Сергій Жадан та багатьма іншими. У книзі можна прочитати вірші як відомих і визнаних авторів, так і відкрити для себе нові імена. Кожен знайде щось до свого смаку.

Що стосується оформлення книги, то вона, як завжди, - на висоті! Розкішна тканинна обкладинка з золотим тисненням, закладинка-ляссе, цупкі сторінки і зручний шрифт роблять її надзвичайно привабливою та практичною. Книга заворожує своєю ніжністю і красою.

Ця збірка — справжній скарб для всіх, хто цінує поезію. Вона дозволяє не лише насолоджуватися красивими словами, а й відчути глибину і тонкість почуттів, як бачать їх поети. Кожен зможе знайти в них щось близьке серцю і відкрити для себе нові грані любові та ніжності. Ця книга не лише прикрасить вашу полицю, але й наповнить душу теплом і трепетом чистих почуттів.

Це зворушлива збірка, яка відкриває перед читачем різноманітні грані любові через призму української поезії. Книга об'єднує твори класиків та сучасних авторів, що оспівують почуття кохання в різних його проявах. Це ідеальне видання для тих, хто полюбляє українську літературу та шукає глибокі, емоційні вірші про кохання.

Радію, що в одній книжці зібрано вірші такої великої кількості чудових поетів. Саме завдяки цій антології я відкрила для себе багато прекрасних авторів. Тут вперше прочитала вірш Андрія Любки, раніше була знайома лише з його прозою.

Чуттєві та щемкі, ніжні та грайливі... На різні читацькі вподобання, але усі про кохання. Гарна збірка поезій, яку можна завжди припасувати до подарунка важливій людині.

Красиве видання любовної та часом дуже інтимної лірики.
Збірку спочатку планували, як благодійну колаборацію від видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА і ювелірного бренду Guzema Fine Jewelry до 14 лютого. І усього на 1000 примірників.
Власне спочатку так і вийшло. Збірку можна було отримати за донат від 500 гривень або купуючи прикраси з діамантами у подарунок.
Всі гроші йшли на оперативну допомогу військовим на нулі.

Та ажіотаж і попит був шалений. Наклад розмели, далі на OLX навіть за 20 тис. грн продавали примірник.
Ага, і таке буває)
І ось зробили додрук. Зараз придбати вже легше і не за такі шалені гроші.
Антологію вже традиційно упорядковував Іван Малкович. Як саме казав, що обирав твори від Шевченка до Любки.
Дійсно, в цій збірці найвідоміші і найцікавіші поезії.
Для любителів хітів: знайдете вірш "Вона" (починайте мугикати пісню гурта "Плач Єремії").
"О, панно Інно" теж є.
"Чого являєшся мені у сні". Можна пісенний квест влаштовувати)

А ще тут є вірш, який я чула з дитинства від бабусі, точніше, як вона вже його співала
"Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину... ".

Якщо ще думаєте "чи брати?" - брати)

Класний романтичний подарунок.

Найпотужніша книга, щоб українською мовою ословити багатовимірне почуття любові. Тут можна знайти зізнання і одкровення, що мережаться з кардинально різних відчуттів стану закоханості. Голоси українських поетів — від Тараса Шевченка до Андрія Любки. Понад 70 імен ювелірно впорядкованих Іваном Малковичем. Якби шукати прикрасу для книжкової полиці – це вона.

Здається, хтось закохався в поезію Іздрика, здається, цей хтось я) Але знаєте не отак, як в підлітковому віці, коли зносить голову, а гормони влаштовують Париж Дакар. Коли ти вже споглядаєш Париж Дакар і обираєш ти в процесі, ти організатор чи учасник.

Збірка чудова, якщо коротко. Тут зібрані і старі вірші Іздрика, є щось з новішого доробку. Сам же автор в передмові каже, що вірші почав писати запізно та радіє, що комусь вони до душі.
То на мою думку він навмисно применшує свої таланти, а може й ні. Головне, що тут класна лірика, різнобарвна, різнорівнева і до душі.

В мене вже улюблений рядок, який я всі вуха прожужала:
Хай би там що
Хай би там як

Ну, а обкладинка вартує того, щоб стати ще й частиною романтичного або просто приємного подарунку. В моїй бібліотеці прям ідеально визирає з полички. Головне не запилюжена і не забута, а це вже показник.

Рекомендую)

Була на презентації цієї чудової збірки, купила книжку і на наступний день прочитала усі вірші і не могла відірватися. Вірші що зігрівають душу, підіймають настрій та відроджують віру.

Не часто купую поетичні збірки, але звернула увагу на "КнигаLove 3.0. Любов, що перемагає" через тематику - кохання! Адже зараз так не вистачає теплих, світлих почуттів у цьому хаосі, ненависті та темряві.

У збірці було зібрано найкращі вірші багатьох українських, сучасних і не тільки, авторів та авторок. Особисто мені найбільше сподобалися вірші Василя Стус, Вікторії Амеліної (прекрасні вірші людини, життя якої забрали росіяни), Ірини Цілик, Оксани Забужко, Ярини Чорногуз, Юрія Іздрика, Павла Вишебаби.

Окремо хочеться відмітити оформлення, воно - прекрасне!
Ця збірка стане чудовим подарунком для ваших коханих, близьких та друзів.