Ця книга була доволі нестандартна серед всіх прочитаних мною книг. Дивна мова, непослідовні речі написання. Я можу сказати, що мені такий досвід сподобався, та втягнув в інший світ. Тому можу стверджувати, що книга доволі вплинула на критичне мислення та розширила свідомість.

Анонім

Мені здається, що не можна точно сказати про що ця книга. Кожен може знайти в ній свої сенси, або те, що найбільше болить. Розповідь починається з того, що одного ранку Джінг-хай прокинулася після кошмару та чітко зрозуміла – вона більше ніколи не їстиме м’яса. Цікаво, що розповідь поділена на три розділи, але ведеться не від імені головної героїні Джінг-хай, а від її чоловіка білого комірця, потім від хтивого свояка відеохудожника та наостанок від сестри Джінг-хай, яка загубилась у своїх турботах. На мою думку, авторка зобразила багато тем в цій невеликий книзі. Психічна хвороба, емансипація, (корейські) соціальні норми, домашнє насилля, обов’язок vs свобода, почуття провини – так багато всього, що потрібно зрозуміти, але все це поєднується бездоганно. Головна героїня стає вегетаріанкою, а згодом взагалі відмовляється їсти. Так можна інтерпретувати те, що вона відмовляється від соціальних норм, які їй нав’язували оточуючі та сім’я. Ця відмова показувалась ще з початку твору - нелюбов до бюстгальтерів, рання ознака її бажання буквально скинути атрибути людського життя. Я підтримую думку про те, що головна героїня вирішила стати рослиною, бо рослини не чинять насилля, від якого саме потерпала вона. Проте виявляється, що відмова від м’яса, щоб стати максимально “рослинною”, означає позбутися ідентичності як такої, оскільки Джінг-хай стає полотном, на якому кожен із трьох оповідачів виписує власні страхи та тривоги або ж робить її засобом для досягнення власної мети. “Розумієш, я й не знала. Я думала, що дерева ростуть догори. А зараз я дізналась, що вони всі тримаються за землю руками… Усі вони стоять на головах… А знаєш, як я здогадалася? Я спала, і мені снилося, що я стою на голові, а з мого тіла виростає листя, з рук простягається коріння і я вгрузаю в землю, глибше й глибше”. Сильний, тривожний, але прекрасний роман. І знаєте, інколи соціум настільки мене розчаровує, що я й сама хочу стати на голову.

Анонім

Емоційно складна, багатошарова та глибока книга. На всього 176 сторінках авторка вдало порушує такі важливі теми, як психічні розлади, гендерна нерівність, сімейний аб’юз, подружня зрада, мистецтво та смерть. Перша частина прекрасно пояснює, чому в Кореї поширився рух 4B. Третя частина нагадала мені Сильвію Плат. Книга дуже кінематографічна, з яскравими образами, але емоційно важка і темна. Важко оцінити її однозначно, адже вона залишає багато суперечливих вражень.

Анонім