Нові відгуки

Книга не зайшла зовсім, похмура і розтягнута, навіть не дочитала до кінця, хоча обожнюю трилери, переклад - то окрема біда(

«Острів темряви» — Деніел Обрі — це книга, яка обволікає туманом і тривогою з перших сторінок. Наче відкриваєш не роман, а двері до місця, де давно щось пішло не так — і тепер лише тиша й невидимий погляд спостерігають за тобою. Це не той трилер, де все зводиться до біганини чи чергового вбивства. Ні, тут напруга повільна, вона зростає мовчки. І саме це вражає. Острів у книзі — майже окремий персонаж: він дихає, ворушиться у темряві, в ньому щось є, хоч ніхто до кінця не розуміє, що саме. Але це щось впливає на людей. Ламає, ковтає, затягує у свою тишу. Історія дуже кінематографічна. Вона не стільки про події, скільки про атмосферу — про ті незручні відчуття, коли світ стає трохи не таким, як ти пам’ятаєш. І вже не знаєш, чи можна вірити комусь, чи навіть собі. Книга точно сподобається тим, хто цінує загадковість без крику, повільне розгортання подій і глибокий психологізм. Це твір, після якого тиша в кімнаті вже не здається такою звичайною

В цей холодний травень якраз час почитати кримінальний трилер, де події відбуваються взимку на не дуже привітних для людей своїми природними погодними умовами Оркнейських островах в Шотландії. Фрея Сінклер — репортерка, але звільняється з відомого шотландського видання, щоб разом з чоловіком, Томом, переїхати на свою батьківщину, на острів до містечка Оркні. Там вона новачок у місцевій газеті, а ще вона підозрює в себе аутизм, що теж додає певних особливостей її манері спілкуватися, сприймати події, що відбуваються навколо неї. І звичайно ж, майже з перших днів вона опиняється в круговерті проблем минулого, які виникли, коли під час шторму біля містечка винесло людські останки багаторічної давнини. Якраз з тих часів, коли Фрея була школяркою і зникла її однокласниця. І не так то і просто розкрити, що сталося, бо причетних дуже багато і в кожного своя правда, свої таємниці, кожне викриття загрожує небезпекою. Але Фрея уперта та не здається, хоче докопатися до правди навіть тоді, коли її відсторонюють від справи. Фінал мене так цікавив, що книжку проковтнула за день. Холод, атмосфера зимових островів та небезпеки створили незабутній колорит. Із задоволенням подивилася б екранізацію цього роману. І точно буду читати продовження, якщо автор напише, а Лабораторія перекладе українською. Дякую видавництву за серію таких атмосферних детективів.

Супер моторошний детективний трилер. Головна героїня Фрея, вирішує змінити власне життя, звільняється з роботи в одному з найпрестижніших видань Шотландії та переїжджає до свого рідного містечка Оркні. Але все не так спокійно, як вона хотіла. Одного дня на берег Атлантики виносить людські рештки. З настанням темряви одержиме полювання Фреї за відповідями перетворюється на смертельну гру в піжмурки, адже кожна таємниця, яку вона розкриває, загрожує кар’єрі, ставить під удар сім’ю та наражає на небезпеку нових жертв убивці, що підстерігає з тіні... Ця книга мене дуже сильно вразила, так, що я навіть відкладала її прочитання, бо в тут наскільки похмура атмосфера, що я не могла читати. Автор дуже вміло описував всі емоції та переживання головної героїні, що це мало великий вплив на мене і місцями мені було моторошно за своє самопочуття. Але все ж зібравшись, я знайшла в собі сили дочитати цю книгу і зовсім не пожалкувала, сюжет наскільки захоплюючий, що не хотілося її закінчувати. Книга тримала мене до останнього в напрузі, я проживала кожну емоцію героїні і це дуже моторошно. Кінець книги був для мене неочікуваним, так все закрутилася, що я була в шоці від кінцівки. Тож, всім любителям похмурих трилерів, рекомендую звернути увагу на цю книгу та прочитати її.

Гостросюжетний кримінальний трилер, похмурий та реалістичний, на тлі холодного узбережжя шотландських островів. Те що я люблю, тому взялась до читання. Так, похмурості вистачало: грудень на невеликому острові, дощ, темні дні, вітер — чудовий антураж до трилера. Але далі… Репортерка Фрея Сінклер переїздить із Глазго до рідного маленького містечка Оркні. Вона очікує на результати діагнозу на аутизм й хоче розпочати життя з чистого аркуша. Й в перший же день її роботи в місцевому виданні тут стається неординарна подія — знаходять трупи 17-річної давнини, двоє підлітків (як вважалося раніше скоїли суїцид) скоріш за все вбили. Фрея занурюється в розслідування… Ніби цікаво, але... Фрея розбурхували мою тривожність на кожній сторінці. Її дратувало все, що її оточувало: запахи, звуки, люди, події. Погодьтесь, доволі дивно для людини, професія якої репортер. Яка має спілкуватись із людьми, підтримувати соціальні зв’язки. Й мені було дивно, як людина нейровідмінна (цей термін був для мене новим) могла обрати собі таку професію, яка завдає їй постійного дискомфорту. Далі ми дізнаємось, що причиною її переїзду стали саме ментальні проблеми й підозра на аутизм. Й що вона робить — знову йде в професію, яка передбачає всі небажані подразники. Звичайно, своєю поведінкою вона дратує колег й оточуючих (й не дивно, мене вона також дратувала). Її поведінка була доволі дивна — постійно йти на зустрічі (нагадаю, пов’язані із вбивством) не повідомивши нікому, де вона, з мінімальною зарядкою телефона, не відповідаючи на дзвінки навіть чоловіка. Й усе в тому ж дусі. Ніби в читача мала виникнути до неї емпатія, але мене вона відверто дратувала. Вона чекала від колег розуміння й підтримки, але навіть не розказала їм про свої проблеми. Щодо детективної складової — вона виявилась доволі простою, хоча й драматичною. Звичайно, Фрея стала головною в її розплутуванні, але в мене склалось враження, що їй просто пощастило. Й дивно, що вона лишилась живою. Не сподобалось. Дуже дивно й дратуюче.

Сюжет. Опис місцевості. Гарно прописані герої та їх емоційні відчуття.також, окремо варто виділити опис пейзажів та погоди. Все дуже легко уявити після прочитання. "Острів темряви" не просто детектив, а детектив-трилер. Не нудний, але і не жене читача. Цікава розв'язка. Окрема подяка перекладачу - добротний текст, який легко читати. До речі, є пост в інстаграм про те, як Аліна Журавльова працювала над перекладом, щоб максимально донести до українського читача атмосферу життя на островах. Для дебютного роману - це просто супер.

Коли я беру до рук детектив або трилер, то хочу відчувати напругу, інтригу, таємниці. Хочу будувати свої теорії, підозрювати кожного, намагатися розгадати фінал… І «Острів темряви» дав мені все це, та ще й зверху приправив ефектом вибуху мозку в кінці🤬 Ця історія нагадала мені найкращі серіали — з тих, що переглядаєш серію за серією без зупинки. Тихий острів, деякі жителі, які знають більше, ніж говорять, і злочин, що знову розриває спокій провінції. Головна героїня, журналістка Фрея, опиняється у вирі подій, а минуле поступово випливає на поверхню, відкриваючи похмурі секрети. Атмосфера напруги наростає з кожною сторінкою, і що далі занурюєшся в історію, то більше розумієш: правда не така очевидна, як здається...❤️‍🩹 Я настільки захопилась книгою, що робила безліч записів, намагалась знайти підказки, будувала свої теорії…❔❕ і жодна не справдилася🔝 Автор зумів здивувати — не просто ефектним фіналом, а тим, як майстерно він грався з моїми очікуваннями. Це було ідеально🔝 Окреме захоплення — кінематографічність тексту. Тут усе настільки візуальне, що перед очима постають чіткі сцени: гроза над островом, тіні в темряві, тривожні погляди. Описи тут працюють не для затягування сюжету, а щоб посилити атмосферу. Жодного бажання їх пропускати, навпаки — хочеться вдивлятися у кожну деталь💭 Це більше, ніж просто детектив. Це справжня гра, у якій ти або випередиш сюжет, або залишися приголомшеним у фіналі. І я залишилася👍🔝

Досить непоганий, але через те, що події розвиваються протягом кількох днів, я не встигла зрозуміти деяких героїв, їхню мотивацію. Щодо головного повороту в сюжеті — також багато питань. Поки читаєш — цікаво, захоплююче, хочеться читати і читати. А вже після прочитання думаєш «а що це взагалі було?»