Деніел Обрі

Ну це прям кайфовий дебют. Дуже атмосферний трилер, який тримає в напрузі протягом всієї історії. Динамічний сюжет, який не провисає та не дає кудись відволіктись, бо події доволі швидко розгортаються та підкидають нові деталі розслідування. А ще тут є майже моторошні сцени, коли рівень тривожності трошки зашкалює та ти починаєш прислухатись до будь-якого шурхотіння навколо😅 Що тут ще з того, що я люблю: це невелике містечко, де майже всі знайомі між собою та якось повʼязані; похмура сіра погода, що тільки додає атмосфери; таємниці минулого, що тягнуться одна за одною. Плюс нейровідмінна героїня, що стає трішки одержимою бажання докопатися до правди. І так, хоча ця справа розкрита, але в фіналі нам дають гачок на наступне розслідування, в оригіналі друга частина вже вийшла, сподіваюсь, що і Лабораторія не стане зволікати і продовжить видавати серію.

Анонім

«Острів темряви» поєднує похмуру атмосферу, психологічну глибину і холодну, майже прозору увагу до деталей. Автор передає контраст: тиша і сама природа стихаючого дня навколо і навпаки — шалена буря всередині самої Фреї. Морський вітер, холод, туман і темрява — усе це працює на те, щоб читач не просто спостерігав, а відчував: холод проникає в кістки, і ніч триває нескінченно. Декілька сюжетних ходів відчуваються трохи передбачуваними, або вибудованими більше заради драми, ніж логіки. Але навіть це не псує загального враження. Після прочитання останньої сторінки «Острів темряви» лишається відчуття, ніби ти побував у місці, де життя й темрява переплетені дуже близько. І не лише в природі, а в людських серцях: у мовчанні, в усталених страхах, в тих спогадах, які не просто ховаються, а активно борються, щоб їх не забули. Це історія, яка змушує думати, відчувати, ну і після прочитання ще довго чути стукіт хвиль і холодний вітер у своїх думках.

Анонім

Книга не зайшла зовсім, похмура і розтягнута, навіть не дочитала до кінця, хоча обожнюю трилери, переклад - то окрема біда(

Анонім