Коли я беру до рук детектив або трилер, то хочу відчувати напругу, інтригу, таємниці. Хочу будувати свої теорії, підозрювати кожного, намагатися розгадати фінал… І «Острів темряви» дав мені все це, та ще й зверху приправив ефектом вибуху мозку в кінці🤬
Ця історія нагадала мені найкращі серіали — з тих, що переглядаєш серію за серією без зупинки. Тихий острів, деякі жителі, які знають більше, ніж говорять, і злочин, що знову розриває спокій провінції.
Головна героїня, журналістка Фрея, опиняється у вирі подій, а минуле поступово випливає на поверхню, відкриваючи похмурі секрети. Атмосфера напруги наростає з кожною сторінкою, і що далі занурюєшся в історію, то більше розумієш: правда не така очевидна, як здається...❤️🩹
Я настільки захопилась книгою, що робила безліч записів, намагалась знайти підказки, будувала свої теорії…❔❕ і жодна не справдилася🔝 Автор зумів здивувати — не просто ефектним фіналом, а тим, як майстерно він грався з моїми очікуваннями. Це було ідеально🔝
Окреме захоплення — кінематографічність тексту. Тут усе настільки візуальне, що перед очима постають чіткі сцени: гроза над островом, тіні в темряві, тривожні погляди. Описи тут працюють не для затягування сюжету, а щоб посилити атмосферу. Жодного бажання їх пропускати, навпаки — хочеться вдивлятися у кожну деталь💭
Це більше, ніж просто детектив. Це справжня гра, у якій ти або випередиш сюжет, або залишися приголомшеним у фіналі. І я залишилася👍🔝