Щось мені у цій книжці забракло. Не знаю, чого саме — глибини може? Занурення в епохи? Динаміки, через брак якої вона мені читалася довго і мляво? Коротше, щось завадилося поставити 10/10, але...
Але це одна з тих історій, які надовго западають у пам'ять.

Це історія селянської дівчина Адді Лярю, яка так не хотіла виходити заміж і повторювати долю своїх численних нещасних подруг, що уклала угоду із древнім богом. Він дарував їй необмежене у тривалості життя й абсолютну свободу. Але ціною свободи стало забуття. Адді забувають буквально одразу, щойно відвернуться від неї. Звучить ніби не так і зле, але спробуйте-но побудувати стосунки чи влаштуватися на роботу, коли коханий геть забуде про вас, щойно вийде в душ, а колеги піднімуть гвалт, чому якась незнайомка ошивається в їхньому офісі/ресторані/whatever

Жити — виживати — за таких умов відверто непосто. Але й умерти не можеш, хоч Морок, з яким вона цю угоду й уклала, регулярно пропонує-спокушає нарешті віддати життя (і душу) й отримати спокій. Але Адді - дівчинка затята, і від середньовічного французького села вона дійде аж до сучасного Мангеттена, та не скориться Мороку. Принаймні, поки.

Що ж, це непогана варіація сюжету "бійся своїх бажань" та фаустівсьої історії, а ще міфу про музу, поєднана із сучасним ромкомом. Зауважу, що найяскравіше прописаним героєм тут виглядає якраз головний антагоніст — Морок, на його тлі бліднуть всі решта. Оцей персонаж авторці вдався неймовірно круто.

А взагалі "Незриме життя Адді" — це легке фентезі для тих, хто не любить фейрі-вампірів-вовкулак та іншої нечисті, але цінує сучасні романи з елементом казковості.