Нещодавно прочитала цю книгу та другу її частину "Полювання на Аделіну". У цілому, я була захоплена нею, адже до цього не читала нічого подібного, проте, іноді читати було важко, через ті морально важкі ситуації, які описувалися у книзі. Неабияк здивувала доволі таки велика кількість ненормативної лексики, проте, я не вважаю це мінусом, адже так розмови персонажів стають більш реалістичними та наближеними до нашого спілкування. Також плюсик авторці за нові "словечка", які довелося навіть окремо виписувати, бо надто аж сподобалися)

Щодо сюжету, то книга приваблює тим, що висвітлює актуальні проблеми нашого суспільства, про які зазвичай не говорять. Великий респект авторці за таку тематику. Проте, щодо любовної лінії у даній книзі є невдоволення. Зокрема через те, що стосунки між головними героями не є здоровими. Звісно, тут можна говорити про Стокгольмський синдром (про який, до речі, є згадка у другій частині), проте, перша, як на мене занадто романтизує такі стосунки між сталкером та жертвою, виставляючи це так, ніби те, що відбувається - це абсолютно нормально.

Головна героїня часом дратувала своїми імпульсивними вчинками, які за реальних обставин могли б коштувати їй життя, що й створювало, під час прочитання, атмосферу "щось тут явно не так" і "та так же не буває".

Ведення історії від двох облич було доволі гарною ідеєю, на мою думку, адже приємно бачити розвиток історії з обох сторін, які часто не бачать, що відбувається у моменті по ту сторону сюжету. Також це дає прекрасну можливість слідкувати за емоційним станом обох головних героїв.
Трішки незрозумілим був момент із поведінкою Зейда із психологічної точки зору. Можливо, про це не було просто написано, проте, той опис сім'ї, його виховання та життєвої ситуації не дав мені жодного психологічного пояснення його поведінки.

Проте в цілому я більш ніж задоволена книгою, яка "ввела" мене у світ "дарк романс" неабияк зацікавивши.
Моя оцінка 8/10.