Я дуже розчарована цією книгою. Ідея з альтернативною історією Артура й Мерліна здавалася цікавою, але реалізація виявилася провальною. Світ абсолютно не пропрацьований і позбавлений логіки — в мене постійно виникали питання, на які книга так і не дала відповідей.
Події майже не розвиваються: основний сюжет зводиться до емоційних гойдалок між головною героїнею та її любовним інтересом. Динаміки, екшену чи хоч якоїсь напруги — мінімум. Я щиро сподівалась, що хоча б фінал подарує епічну битву з демонами, але навіть цього не сталося.
На жаль, маю визнати — дарма витрачений час.
Анонім
Це та ситуація, коли головний герой поводиться як ідіот, але ти все одно залипаєш у книгу, бо інтрига, демони, любовний трикутник і краш, який тебе бісить😅
З перших сторінок ця книга просто збила мене з ніг. Я була щиро шокована сюжетним поворотом, який авторка підкинула без жодного попередження — і одразу зрозуміла, що нудно точно не буде.
На долю Ві випадає неймовірно важкий вибір, і хоча іноді хотілося нею струсонути, я співпереживала їй. Її емоції, сумніви, страхи — усе виписано дуже живо. Але! Біганина за Езрою, чесно, вимотувала. Він ще той «жертвенний герой» — стільки страждань, що аж з горя прилаштував свого піструна (інакше й не скажеш). І Ві, замість того щоб зосередитись на важливому, тільки й робить, що метається.
Аарванд став для мене справжнім крашем. Але ж як він мене одночасно дратував! Його зверхність, холодність у ставленні до Ві — виводили з себе. Та все ж, саме його лінія виявилась найцікавішою. У ньому є глибина, біль і темрява, які хочеться розгадувати.
У підсумку — це крута історія. Тут є все: інтриги, підступні демони, любовний трикутник і герої, які часом хочеться обійняти, а часом — придушити. І саме це тримає в напрузі до останньої сторінки. Якщо любите історії, які викликають купу емоцій — вам сюди.
Анонім
Друга книга з трилогії, продовження саги про відьом. В цій частині сестри опинилися в полоні короля демонів і за три місяці їх планують видати заміж, щоб вивести новий вид з поєднання відьом та демонів. Езра себе тут показує ну зовсім посередньо, пливе за течією, не хоче приймати вольові рішення і не відпускає Віанну. Появляються нові головні ключові фігури. Чого тільки вартий Аарванд Кораліський, прямий, грубий, безстрашний і дуже розумний. До кінця книги важко зрозуміти в які ворота він грає і чиї інтереси відстоює, чи варто йому довіряти. Для мене це найкраще фентезі про відьом, яке я читала, з нетерпінням чекаю на третю завершальну частину.
Анонім
