Слідчий Вілл Ґрем, який спіймав і посадив за ґрати Ганнібала Лектера повертається до справ через 5 років.
Один з перших культових романів Томаса Гарріса, де з'являється доктор Ганнібал Лектер, але лише як другорядний персонаж.
Перша книга має свою культову історію про Червоного дракона про його "великі діяння".
Автор дуже цікаво описує ведення слідства. Така увага до деталей, до робити федералів, слідчих, журналістики. В творі показана внутрішня сторона ведення слідства. Я ще не зустрічала такого. Стільки нюансів, подробиць і мені було це цікаво. Фільмів я не дивилась, жодного..
Відчувається багаторічний досвід автора. Гарріс вів репортажі слідами поліцейських патрулів і проходив навчання у Відділі поведінкової психології ФБР у Квантіко.
Томас Гарріс дійсно створив яскраві персонажі 🖤
Розділи про самого Червоного дракона, тут взагалі як "вишенька на торті". Було захоплююче читати про внутрішній світ антагоніста, його дитинство, мислення, що посприяло становленню Червоного дракона, його "гра" з Віллом Ґремом. Перша книга цілком завершена, як окрема історія, але я однозначно хочу продовжити читати далі про Лектера 🖤😎
Анонім
Що відрізняє людину від чудовиська, возносить його на більш високу щабель? Людяність, емпатія, співчуття, взаємодопомога, доброта, милосердя – щось із цього списку, або все одразу чи щось абсолютно інше? Що точно можна сказати, так це те, що розум ніяк на це не впливає.
Надзвичайно яскравим прикладом цього стає Ганнібал Лектер – доктор медичних наук, практикуючий психотерапевт та яскравий науковець, надзвичайно освічений культурно та й загалом людина з надзвичайним інтелектом, що межує з геніальністю. Це все не завадило йому бути чудовиськом. Навпаки, Ганнібал-канібал став жорстокою істиною для містян по всім Сполученим Штатам. Люди зникали, а пізніше знаходили мерців із відсутніми внутрішніми органами та частинами тіла. Зловити його вдалося завдяки удачі та таланту одного з детективів. Та навіть перебуваючи за гратами в психіатричній лікарні він вдається до маніпулювання всіма навколо – іншими пацієнтами, санітарами, охоронцями, лікарями, і врешті кадеткою ФБР, яка змушена звернутися до нього за допомогою у розслідуванні. Це викликано необхідністю – бо здається, що тільки психічно хвора людина може допомогти знайти іншу. Не таку саму, але також несповна розуму, схиблену на жорстокості та якійсь маніакальній ідеї.
Детектив Томаса Гарріса, так само як і минула частина тетралогії сповнена загадок, натяків та картин, які викликають огиду. Герої автора діють за певною внутрішньою логікою, і розвиваються впродовж усього тексту. Відірватися від цього складного й надзвичайно цікавого пазлу дуже важко, і кожна наступна глава книги відкриває трохи більше уважному читачу.
Анонім
