Я очікувала, що мені сподобається і я так думала деякий час, поки не прийшло усвідомлення — мені не сподобалось. Складно говорити про те що не сподобалось без спойлерів і я не буду цього робити — мені здалось це надто поверхневим, так ніби кінець відмахнув весь інший досвід головного героя. Мені хотілось, щоб він залишався тим ким він є, так його не приймає суспільство, але це було реалістичніше, ніж те що трапилось, звісно бувають моменти «чуда», але мені здалось, що у цьому випадку це недоречно. Мені хотілось побачити ріст головного героя, який має алекситимію — в той час як я розцінила цю історія як відмахування від цього досвіду, від людей що мають цей стан тощо
Анонім
Раджу людям, які полюбляють читати про психологічні стани. В даному випадку це про життя Сон Юн Чже, підлітка, який страждає на алекситимію — стан, за якого людина не здатна розпізнавати та виражати власні емоції. Він не відчуває страху, радості чи смутку, що ускладнює його взаємодію з оточуючими.
Це допомагає краще зрозуміти людей, які «не такі, як усі». Книга легко читається, незважаючи на складну тематику.
Піднімаються універсальні цінності: теми дружби, прийняття, насильства, втрати та зцілення — актуальні для людей.
Книга може бути емоційно складною для тих, хто переживав втрати чи психологічні травми.
Анонім
чи варто мені щось казати, окрім того що це було дуже миле і одночасно з цим те що пробирає до самої душі? мене книжки рідко змушують навіть засумувати, але ця таки витисла з мене скупу сльозу. рекомендую!!
Анонім
