Завжди вношу у свій безкінечний список книжки, які радить Емма Антонюк. І от на поличці в бібліотеці помітила цю.
Що сказати? Книга абсолютно варта прочитання. Як можна поєднати Гельсінкі та схід України - Сніжне, Дніпропетровськ і Донбас та радянський ще Таллінн?
Родина героїні переїжджає з майже європейського Таллінна до Сніжного? Для чого? Адже у них квартира, плеєр, фінське телебачення. Але у тата є план.
Саме до цих моментів час від часу повертається історія. Але успішна модель Оленка повертається додому. Зі знанням багатьох мов дівчина влаштовується на роботу у круту організацію, яка займається донорством яйцеклітин, сурогатним материнством. Це і так дуже складна тема, не завжди чесна та законна. Адже де є великі гроші, відбір дівчат, вимоги замовників - часом чудернацькі і нереальні- наче вони прийшли в якийсь розкішний магазин. А за вітриною - доля дівчат, жінок, у яких потім проблеми зі здоров'ям, моральні травми, невпорядковане життя, незважаючи на високі гонорари, та страх і бажання то помсти, то повернення начебто своєї дитини.
Дуже сильний сюжет, який викликає різні емоції. Спочатку наче захоплюєшся, які молодці, а потім в шоці - як так можна?
Не знаю, звідки авторка так реалістично описує тогочасну Україну. Пострадянський період, бандитизм, війну на Донбасі.
Але рано чи пізно і перед героїнею постане питання вибору. Де бути і з ким? Що найважливіше - зберегти минуле, себе чи майбутнє? І хто знає, як правильно? Адже для кожного відповідь своя.
Анонім
