Сортування:
1
Котолог
+38 066 888 18 01
графік роботи служби турботи:
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
Це був один з тих нечастих випадків, коли не очікуєш від книги нічого надзвичайного, а їй вдається приємно здивувати. Цитата The Guardian на обкладинці дуже претензійна: "Це як новий Лавкрафт у декораціях Латинської Америки. Дуже атмосферно." Я завжди скептично ставлюсь до подібних заяв, але виявилось, що не так воно й далеко від правди. Не Лавкрафт, звісно (адже він єдиний і неповторний), але справді моторошна книга з гнітючою атмосферою й жахливими таємницями. Починалось усе дуже прозаїчно: юна спадкоємиця чималого статку отримує від батька особливе доручення, а заодно нагоду довести свою дорослість і серйозність. Справа в тім, що її кузина Каталіна, котра нещодавно поспішно вийшла заміж, надіслала дуже дивного листа. Подальше листування з нею та її чоловіком ще більше поглибили підозри Леокадіо Табоади щодо корисливих мотивів Вірджила Дойла, і той поспішив відправити доньку Ноемі погостювати у кузини, а заодно й дізнатись чи все у неї гаразд. Ноемі Табоада звикла до розкоші й життя у великому місті. Вона вітряна, постійно змінює думку про все і всіх, так само як інтереси, захоплення і кавалерів, ще й геть не в захваті від заготованої їй ролі просто дружини і матері без жодних амбіцій та інших перспектив. Проте вона наполеглива і невідступна, тож батько вирішив спрямувати її впертість у корисне русло, підкупивши обіцянками поступитись черговій забаганці. Завдання виглядало нескладним, але в результаті змінило усе життя дівчини й перевернуло її уявлення про світ загалом… Маєток Дойлів, Дім-на-Горі, розташовувався в глушині далеко від цивілізації. Чудернацька вікторіанська будівля мала занедбаний вигляд й лиховісно нависала на вершині, як велетенська горгулья. І сам будинок, і його мешканці з їхніми дивними правилами наганяли смуток. Затхлі кімнати, потемнілий від часу срібний посуд, всередині темно, сиро й холодно, скрізь панують розпач, запустіння, похмурість і зловісна тиша. Враження посилюють ще й занедбане і моторошне англійське кладовище поряд, таємничий туман, що огортає все довкола, раптово з'являючись нізвідки, і всюдисущий змій, що пожирає власний хвіст, на зображення якого натрапляєш скрізь у домі й навколо нього. Нічого дивного, що романтична й меланхолійна Каталіна піддалась депресії й захворіла, як запевняв Вірджил. Проте… Ноемі насторожує поведінка Дойлів і разюча несхожість Каталіни на себе колишню. Дивують химерні розмови голови сімейства про антропологію, євгеніку та теорію про вищі й нижчі види. Згодом її саму починають мучити видіння і годі зрозуміти, що вони таке - марення, сни наяву, жахіття, божевілля чи примари, прояви потайбіччя? Тут справді відбувається щось дивне, чи усе - просто гра уяви, розбурханої моторошним середовищем, тишею, смутком й занедбаністю, що справляють страшенно гнітюче враження? Правда виявилась куди жахливішою за найсміливіші припущення Ноемі. "Змій пожирає не власний хвіст, а усе навколо себе - і робить це пожадливо, з невгамовним апетитом". Книга справді змогла вразити і здивувати. Її спершу легковажна атмосфера поволі хмурнішала, ставала все гнітючішою й моторошнішою, перетворюючись згодом в суцільний жах. Несподівані повороти сюжету тримали інтригу, змушуючи переживати за героїв та квапливо перегортати сторінки в прагненні пошвидше дізнатись фінал. Рекомендую тим, хто полюбляє готичну літературу 🖤.
Анонім
Готична драма про шалену екстравертку в домі інтровертів. Головна героїня рушає до своєї недужої кузини, яка живе в маєтку чоловіка-британця і його родини. В них багато правил, пуританства й табу. Але вона з тих людей, що не можуть бути на самоті або в тиші (ну, убогі), тому місцеві порядки їй нестерпні. Ця сімʼя має страшні й нелюдські секрети, та й сам дім тут теж моторошна дійова особа. В якийсь момент все пірнає в температурний сон і сюр, але дуже витончено й напрочуд зрозуміло. У авторки прекрасна і незвичайна фантазія, а ще цікавинки додавала непередбачуваність сюжету. Фемінізм у ті старі часи мене дуже потішив, люблю таке. Містична складова тут як приправа, дуже пасує, і особливо цейво, про грибочки (привіт, Кінгфішер).
Анонім
Ще з прочитаного нещодавно: готика, правда мексиканська, знову з грибами (як у Кінгфішер), швидко прочитала, але трошки після останньої здалась мені мусоленням однієї і тієї ж теми (гриби, маєток, галюцинації). Якби прочитала її першою (до знову ж-таки книжок Кінгфішер з її прекрасним гумором), то, можливо відчула б атмосферу краще. Мексику взагалі не відчула, окрім імен і маленьких дрібниць, але не суттєво. Читати варто, але не ковтаючи одну за одною книжки з готики:))
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях