😕 Одна з найнудніших манг, що я читала…
Усе здалося дуже поспішним і поверхневим. Наче важливі теми просто згадуються, але не проживаються.
💔 Розлади харчової поведінки, селфхарм — усе це виглядає як наслідки чогось значно глибшого. Але цю глибину так і не розкрито.
Це не стільки історія про орієнтацію чи самотність, скільки сповідь людини у важкому психічному стані. Але подано все з її погляду — тому багато чого просто не має сенсу.
😣 Немає розв’язки, немає пояснень. Просто набір тривожних і дивних епізодів, після яких лишається пустка.
Анонім
Цей мальопис сподобався мені менше за попередній («Мій лесбійський досвід самотности»). Можливо тому, що тема була не близька.
Мальовка усе ще приємна оку, але навіть тут сіро-рожевий імпонував мені більше за сіро-помаранчевий.
І якщо після першої історії я залишилася з враженнями, що не сама, то після цієї — із «+1» у прочитане.
Якось воно ніяк.
Анонім
Ця історія залишила по собі приємний післясмак.
Мила, щира й кумедна, вона схожа на листування з подругою (яка до того ж неабияка художниця й супроводжує свої повідомлення гарними малюнками).
Мальовка тут — окреме моє «так!». Вона ідеально пасує стилю оповіді й слугує додатковим інструментом оповіді, нарівні з текстом.
Я б радила цей мальопис, бо він дарує відчуття, що ти не один у цьому світі. Не тільки ти заплутався, не тільки ти блукаєш. Останню сторінку перегортаєш з легкою усмішкою й думкою: «Еге, і в мене вийде!».
Анонім
