Мартин Якуб

Нові відгуки

Дуже собаче діло🐕, або Собаки, люди й нелюди В романі ми знайомимось з багатьма собаками та людьми. Собаки завжди викликають симпатію, люди - ні, не завжди. Собаки не вміють брехати і бути підступними, а люди вміють. "Хомо сапіенс" взагалі можуть бути людьми, людцями або й нелюдами. Автору вдається філігранно вивернути назовні внутрішній світ кожного з персонажів, що дає змогу читачу відчути й побачити, чи то його красу, чи потворність. Доволі неоднозначним постає й головний герой - приватний детектив Макс Ґедзь. "Мутний", як характеризує його одна з героїнь твору, а він і не заперечує. Не завжди передбачуваний. Дуже тонка межа переходу від його врівноваженості, доброзичливості до спалахів неконтрольованого гніву. Мені подобається, що чоловік самокритичний і тверезо(!) оцінює свої навички детектива. Беззаперечною чеснотою є його любов до чотирилапих. Але хіба можна не любити Лакі, цього невгамовного носія суцільного позитиву? Щиро шкода Поліну, яка вважає, що прозріла після отриманої кривди, і що "зло в цьому світі можна перемогти тільки ще більшим злом". А найпечальніше те, що вона готова стати цим злом. Молода і розчарована життям. Чи зможе вона стати щасливою?.. Видавництво пропонує нам кримінальний роман. Так сказано під заголовком. Криміналу дійсно достатньо, але, крім того, в творі піднімається багато актуальних соціально-болючих тем. Зокрема, наскрізною є про "собаче": захист домашніх улюбленців, притулки для бродячих, цирк без тварин. І навіть, якщо у тебе немає песика, ти після прочитання роману вже не можеш вдати, що тебе це не обходить. Роман читається легко. Навіть складається враження, що з другої половини історії напруга і швидкість, з якою розгортаються події, зростають й розв'язка наближається шалено. Справу розкрито. Винуватців знайдено. Життя продовжується, хоча й не для всіх. Але не забуваймо, це ж кримінальний роман...

Анонім

Це було… КРУТО! Я не прочитала книжку, а проковтнула за добу. І яке було здивування, що це друга частина циклу детективів про Макса Ґедзя, тому не повторюйте моїх помилок і читайте спочатку «Мертві моделі». Тому що через це, в мене залишилось багато питань по сюжету і життю Максима. Взагалі обожнюю історії, де події відбуваються в Києві, а тут ще й сусіднє село Щасливе засвітилось. Від цього факту я була ще в більшому захваті. Також Мартин Якуб підняв багато важливих питань, які на які в суспільстві мало звертають увагу. Тут домашнє насилля, жорстоке поводження з домашніми тваринами, дітьми. І гроші, гроші, гроші. А ще зроблений акцент на те, як цурались переселенців з Донецьких і Луганських областей. Начебто вони приїхали не зі сходу країни, а з іншої планети. Ця проблема є і зараз, досі чомусь вважається, що схід і південь недостатні Українці. І про це треба говорити. Чи рекомендую я? 100% так. Чекаю коли зможу прочитати першу частину циклу і буду далі чекати на пригоди приватного детектива Макса Ґедзя.

Анонім

Макс Гедзь - приватний детектив, якому не надто таланить в житті. Фінансові проблеми штовхають його взятись за справу, замовник якої не надто приємна Максу людина. Але він навіть не уявляє куди заведе його розслідування і які страшні таємниці випливуть назовні. Книга динамічна, цікава, жива. Сюжет тримає в напрузі, насичений деталями і несподіваними поворотами. Достойний український детектив, який має бути на полицях в кожного поціновувача даного жанру. Обережно, деякі моменти в книзі можуть бути дуже жорстокими. До прочитання цієї книги я навіть не підозрювала про таке явище як "догхантер"🤯 Сказати що мене це шокувало, нічого не сказати. Неймовірно жаль, що такі нелюди існують в нашому світі і я щиро надіюсь, що рано чи пізно, вони всі отримають по заслузі.

Анонім