Катерина Липа

Нові відгуки

Чи багато ви знаєте про 1410 рік на теренах України та Європи? Хіба декілька сухих абзаців з підручника історії. На жаль, ХY століття не дуже нам відоме саме у художній літературі. Але Катерина Липа як завжди, береться за нелегку задачу, та з успіхом її реалізовує. Коли я читаю слово «Поділля», я вже знаю, що мені ця книжка буде потрібна, люблю свій край, і намагаюся дізнатися про його минуле якнайбільше. Якщо ви з іншого регіону України, то вона теж буде вам не менше цікава. А тут ще й Сатанів, Медобори, де я бувала не один раз. Тож книжку дуже чекала і не розчарована. Читається дуже легко, сюжет цікавий, пригоди і історична дійсність захоплюють своєю реалістичністю. Василь Крук – юнак, що здобуває рицарську славу на полі Грюнвальдської битви, і отримує за свій героїчний вчинок дорого коня з королівської стайні. Битва позаду, молодий рицар повертається до Сатанова разом зі своїми друзями-побратимами. Але пригоди його лише починаються: непрості стосунки з воєводою, змови, політичні інтриги, татарські набіги, язичницькі ритуали на горі Бохіт, дивні трофеї та їх вплив, влаштування особистого життя молодих лицарів, підземелля, подорожі Поділлям – багато чого трапиться з ним у рідному місті та на рідній землі. Авторка оживляє на сторінках книжки географію, архітектуру, побут, ремесла, військову справу, одяг, їжу, звичаї, середньовічні рицарські правила. При чому це не фантазії, а історичні та археологічні відомості, які вміло та органічно вплетені в сюжет. Що саме правда, а що вигадка можна перевірити в кінці роману, де є окремий розділ про історичну правдивість. Це вже третій історичний пригодницький роман п.Липи, який я із задоволенням прочитала, тепер чекатиму продовження та інших, саме художніх романів пані Катерини. Хоча і її історичні та мистецькі праці теж читаю із превеликим задоволенням. Книжка буде цікава і підліткам і дорослим читачам.

Анонім

Любите подорожі, а бувати в різних країнах і гуляти чудернацькими вуличками різних міст світу, а хотіли б? Бо ця невеличка крихітка забере вас у подорож крізь віки, від стародавнього Єгипту до вуличок міст Європи, від темних часів Середньовіччя до темних часів тоталітаризму, а ще й по теренах України помандруєте від часів князівств та козацтва майже до сьогодення. Та головне, навіть якщо ви не любите історію чи зовсім не цікавитесь архітектурою ця книга вас зацікавить, бо окрім тексту в ній ще багато неперевершених малюнків відомих будівель, тож точно не знудитесь. Авторка стисло, максимально логічно і зрозуміло пояснює архітектурні стилі різних часів, їх філософію та як впізнати. Окрім того, вона розказує різні цікаві дрібнички та смішинки з історії життів архітекторів та митців що мали колосальний вплив на розвиток історії людства. А також, що вважаю найціннішим у цій книзі, автор вдало описує паралелі історичних подій у світі і в України, та наводить чудові приклади з нашої з вами української архітектури, які по суті ми можемо з вами легко побачити, достатньо просто вийти на вулицю. Однозначно рекомендую цю книгу широкому загалу, і не обов’язково для її прочитання бути якимось архітектором чи дизайнером, я раджу її для загальної самоосвіти, бо ми ходимо серед цієї краси, серед цієї історії і навіть не помічаємо і не розуміємо її. Та водночас сміливо можу порадити і людям що працюють у цій сфері, бо багато чого з часом забувається, а ця книга може бути підручним інструментом який нагадає в потрібний час що і де шукати (знаю, бо сама працюю у цій сфері і вона багато чого мені нагадала).

Анонім

У цій книзі є багато чого: і певне прокляття, і язичницькі культи та обряди, і набіги татар, і лицарські звичаї, і любовна лінія, і політичні інтриги, і купа битв і пригод. Але всього було мало, недостатньо, нерозкрито. Відчувається, що авторка історикиня і науковиця. Історична складова дійсно потужна. Потішив та приємно здивував наприкінці розділ про історичну правдоподібність книги. І саме через це книга не надто легко читається, а подекуди — мені було дійсно нудно. Усі підняті теми були просто припідняті. Всю книгу герої просто кудись ходили та стрибали на конях. Можливо, це звучить не дуже гарно, але я пишу саме так, як відчуваю. А я часто відчувала нудьгу, бо «жупан, розшитий червоними нитками зі взором калини» (це не уривок із книги, а просто моя вигадка задля передання думки) — більше ніде не згадується і не має ніякого сенсу. Тому мені було дуже важко читати величезні та докладні описи речей, які потім ніде не вигулькують. Скоріш за все я просто не цільова авдиторія книги, але мені, чесно, важко уявити, хто та сама цільова авдиторія роману. Сподобається, напевно, тим, хто дуже любить історичні романи, які прям насичені історією і деталізованими описами. А я, на жаль чи на щастя, люблю більш просту історичну прозу. Коли історія — це не окремий чи навіть головний персонаж, а лише антураж чи місце та час книги для передання атмосфери.

Анонім