Дуже багато бачу про неї позитивних відгуків, типу, "ну хто з нас не помилявся", "дуже легко після прожитого досвіду розуміти, шо це була помилка, але в моменті ти не розумієш шо це помилка, поки її не зробиш" і тд, там є навіть цитата такого плану. АЛЕ. З яких це пір, маючи чоловіка, переспати в поїзді з іншим не сприймається як помилка, поки це не вчиниш? До вчинку це незрозуміло?) Розійдись з чоловіком і далі роби, шо хочеш і з ким хочеш. Я розумію, шо я витягую логіку з сюжету, яка там і не планувалась, й ідея була подати читачам помилки як досвід, і шо поки ми молоді, ми можемо бити шишки, шукати себе, визначатися, ходити від хлопця до хлопця і тд. АЛЕ давайте не толерувати зраду в книжках, бо це ту мач. Типу якшо чоловіку ти стала байдужа, то можна піти зрадити? Чому саме зрада подається як пошук себе? Я не побачила ніде ніякого натяку на мораль або пожинання плодів цього вчинку. Весь час якісь метання головної героїні, які більше схожі на нестабільність психіки. Обрала другого, ну то все, це те було чого ти хотіла, шо не так?) Подається як норма, шо вона була з одним, а чекала повідомлень від другого, потім з другим чекала від першого. Не нормалізуйте це. Якшо пишете, то в кінці давайте якийсь знак шо це не ок, не романтизуйте зраду. Бо молоді недосвідчені дівчата начитаються таких "розбирань в почуттях», одна книжка, потім друга, потім третя, + ще фільми, і будуть вважати, шо це ок, це життя.. бо часта зміна партнерів в книжці і оці метання дуже сильно впливають на сприйняття моралі і дуже сильно розмивають кордони в стосунках (і в спілкуванні з іншими, коли ти в стосунках) і тд. особливо молодими читачами. Так, не в кожній книжці є мораль, але кожна прочитана книжка має спонукати на певні думки, на які спонукає ця?) Із гарного тут живий побутовий текст, думки про майбутнє, минуле, якісь ностальгічні речі для українців, але загальний сенс і його подання просто шлак.
Анонім
Буде дуже хвалебний відгук, бо мені дуже сподобалось. Чесно, досить неочікувано, бо про книжку багато читала класних відгуків, але чогось була впевнена, що не "піде" мені. Як би це так розповісти, щоб без спойлерів?)) Скажу, що в моменті певному, я розуміла, що один з колишніх для Галі ніколи не стане колишнім - авторка так добре написала, що віриш героям, відчуваєш все так, ніби прожила сама. Галя - цікава персонажка. Вона дуже реальна: така, як є. Вона справжня, її дії почуття - все це без прикрас. Було також відчуття, що читаєш чужий щоденник. Сподобалось, що тут є оте перше кохання, Блондинчик, Красунчик та Незнайомець. Ви, читаючи, зрозумієте, чому їм не треба було імен. В пошуках справжніх почуттів та щастя загалом, Галя знайшла себе. Так трапилось, що вона знайшла себе поруч з одним з вищеназваних чоловіків. Але могла і не знайти. І це нормально. Ця книжка про те, що треба завжди обирати себе. Але ще й про цінності, які у кожного свої, і про родину, друзів - все наче побіжно, але, як прапорці-натяки, вони вказують на важливе. У мене залишилось може збережених фільмів і трохи пісень. Книга нагадує певний період нашого життя, може тому ця історія так "зайшла". П.с. тут теж є згадка про Еллу Фіцджеральд, до речі. Я колись навіть рахувала книги, в яких зустрічала це ім'я) Чомусь авторам дуже імпонує, мабуть, ця талановита жінка) Щиро раджу.
Анонім
Я купила цю книгу, бо побачила акаунт Галі в тікток. Ну, як Галі. Мене зацікавив виключно її пес — бо в мене такий самий. Я не знала про цю книгу нічого (як часто я це кажу про круті книги?), але я ні секунди не шкодую, що прочитала цю книгу. Я думала, нас з авторкою обʼєднує лише життя в Києві та володіння шаленими басенджі, але я нелегально часто впізнала себе протягом її розповіді. Коли я принесла цю книгу додому, я сказала: я нічого про неї не знаю, але у авторки басенджі і невдалий перший шлюб. У відповідь почула: а коли тебе встигли опублікувати? Неадекватне кохання номер один; важке, але єдине можливе рішення про розлучення з коханням номер два; шлях до прийняття себе та того життя, яке вона заслуговує - це все, що відгукнулось в мені. Я відривалась від читання на те, щоб сказати подрузі та хлопцеві: О, тут дослівно написано, як я розлучалась. "Колишнім не читати" - це книга, яку я оцінила на 5 з 5, але радити її не буду — це особисте. Це моє.
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях
